Причини сказу та шляхи передавання інфекції

Джерелом та резервуаром збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини  м’ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через: укус, подряпину, мікро ушкодження шкіри або потрапляння контамінованої збудником сказу слини на слизові оболонки.

У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки з-поміж свійської фауни, а в дикій природі – лисиці. Серед свійських тварин особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі. В останні роки збільшилась роль котів, які нерідко мають спільні з лисицями території лову мишей. Досить часто хворіють на сказ також сільськогосподарські тварини.

Симптоми сказу

Без лікування симптоми інфекції проявляються через 3-12 тижнів, а втім, у деяких людей хвороба проявляється раніше або набагато пізніше. До ранніх симптомів відносять: дискомфорт у

місці укусу, гарячка, головний біль, відчуття тривоги. Через кілька днів після перших проявів хвороби з’являються інші симптоми: спазми м’язів зорові чи звукові галюцинації, розгубленість або агресивна поведінка, утруднене ковтання і дихання, параліч. Зазвичай після появи симптомів терапія є паліативною і полягає у тому, щоб максимально полегшити останні дні хворого.

Фактори ризику інфікування для людини

Спеціалісти  наводять низку факторів, які можуть підвищити ризик підхопити сказ, це в першу чергу діяльність, яка полягає у постійних контактах із дикими та свійськими тваринами:

- ветеринари, працівники з ловлі собак та котів;

- робітники лісових господарств, мисливці;

- працівники ветеринарних діагностичних лабораторій.

Профілактика сказу

- особам, які мають професійний ризик зараження, показаний курс профілактичних щеплень;

- регулярна вакцинація домашніх тварин від сказу (котів, собак);

- маленьких домашніх улюбленців (кроликів, хом’яків) не можна вакцинувати, тому їх ліпше тримати подалі від доступу хижаків та інших диких тварин;

- уникати контактів із потенційно небезпечними домашніми тваринами в разі зміни поведінки (дратівливість, відмова від їжі і води та інше);

- не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди;

- триматися подалі від диких тварин, що хворі на сказ, вони не бояться людей і підходять дуже близько.

Особливо привертаємо увагу людей, які з власної ініціативи беруть безпритульних тварин (собаки, коти) до себе додому. Перед тим, як принести тварину у власну оселю, її потрібно доставити у державну ветеринарну установу для клінічного огляду та профілактичної вакцинації проти сказу.

Лікування сказу

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація та введення антирабічної вакцини, яка запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків. Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!