В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти вбили від трьох до чотирьох тисяч ромських в’язнів.
Ромів, як і євреїв, нацисти мали на меті знищити фізично. Проте тривалий час, навіть після поразки Гітлера та засудження нацизму, в Західній спільноті геноцид ромів з різних причин залишався поза увагою. Тим паче поза увагою він залишався в Україні, яка лише з незалежністю поступово почала відновлювати не викривлену радянською пропагандою пам’ять про події Другої світової війни.

Знищення (фізичне чи через руйнацію ідентичності) націй, які вважаються загрозою або перешкодою, – спільна риса для нацизму, сталінського комунізму та сучасного рашизму. Як і мова ненависті, навішування ярликів на націю чи соціальну групу, яку переслідують, прикривання злочинної політики доцільною необхідністю чи іншою «вищою» метою.

Кілька фактів про переслідування ромів нацистами.

Вони допоможуть дізнатися більше про цей злочин, але також – краще зрозуміти механізми геноцидних практик та їхні наслідки.

◾️ Нацисти розпочали і здійснювали геноцид ромів не у вакуумі. Упередження щодо ромської спільноти існували у європейських суспільствах. Те, що суперечило усталеним стереотипам, наприклад, внесок у розвиток культури або наявність осілих громад, – ігнорували. Нацисти використали та посилили ці упередження. Після приходу до влади вони поступово ізолювали ромів, позбавляючи їх прав, доступу до освіти та заробітку. Наприклад, ромські артисти й музиканти були виключені з Імперської палати музикантів та діячів культури. Безробіття серед ромів, яке зростало через обмеження, нацисти видавали за доказ того, що роми є «асоціальними».

◾️ Примусові переселення у «табори для циган» почалися ще в 1935-му. А з 1940-го – масові депортації у концтабори переважно на території окупованої Польщі, де більшість ромів загинули від виснажливої праці, голоду й хвороб або були вбиті у газових камерах. Під депортацію люди потрапляли на основі «записів про циган», які вела поліція з попередніх століть і з яких вже нацисти виводили «родовід» переслідуваних. Або ж на основі звітів Центру досліджень расової гігієни та біології Третього Райху. Тут упродовж 1930-х примусово псевдонауковими методами обстежили десятки тисяч ромів. Наприклад, вимірювали діаметр голови. Переслідували й тих, хто походив зі змішаних родин. Так, лише в Аушвіці-Біркенау опинились понад 23 тисячі людей з Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі, Угорщини та інших країн Європи незалежно від того, чи кочували вони, а чи мали бізнес і жили у вишуканих будинках, чи навіть служили у Вермахті. 

◾️ В Україні роми на початку 1940-х років також вели як кочовий, так й осілий спосіб життя. Коли нацисти окупували Україну, вони, як і в Європі до цього, почали переслідувати ромів незалежно від їхньої соціалізації. Тут більшість ромів загинули не в концтаборах чи газових камерах, а від куль. Задокументовано, що в окремих випадках нацисти, збираючи ромів для розстрілу, маскували свої справжні наміри інформацією про переселення. Наприклад, в 1942 році ромам Чернігівщини повідомили, що їх переселятимуть до Сербії. Натомість – розстріляли. Всього відомо про понад 140 випадків масових вбивств в окупованій нацистами частині України. 

◾️ Навіть після поразки нацизму та міжнародного трибуналу над нацистськими злочинцями, дискримінація ромів, зокрема і в німецькому суспільстві, тривала. На жертв перекладали вину за злочин. Наприклад, було розповсюдженим бачення, що причина переслідування ромів полягала не в системній расовій політиці нацистів, а в «асоціальній поведінці» самих ромів. У це складно повірити, але ще в 1970-х роках Ґісенський університет висував теорію, що планомірного знищення ромів не було, вони стали випадковими жертвами поганих санітарно-гігієнічних умов. Щоб змінити ситуацію, потрібні були зміна поколінь та активна позиція і громадський рух на захист своїх прав серед самих ромів. Істотно ситуація в Німеччині змінилася лише після тижневого голодування чоловіків-ромів на території меморіалу в колишньому концтаборі в Дахау у 1980 році, яке набуло міжнародного розголосу. Через два роки канцлер ФРН Гельмут Шмідт офіційно визнав переслідування ромів расизмом.

Світ визнав голокост, геноцид євреїв одразу після завершення Другої світової війни. А геноцид ромів тривалий час не привертав уваги через набагато меншу чисельність жертв. І через те, що ті, хто вижив, були неспроможні донести світові свій досвід і свою травму.

Коли роми подавали свої звернення на визнання їх постраждалими, то німці їм відповідали, що вони нібито були злочинцями і асоціальними елементами, що у них начебто "зіпсована" кров і що це є в їхній природі. Тільки на початку 80-х років на урядовому рівні у Німеччині було визнано, що переслідування ромів мало такий самий характер, як і переслідування євреїв. На це рішення пішло кілька десятиріч. Ромська національність була визнана такою, що так само постраждала від рук німців.

Звичайно, що були випадки, коли людям давали врятуватися. Місцеві мешканці переховували ромів у себе. Вони були фахівцями-ковалями, тому цінувалися серед місцевого населення. Старости села часто попереджали про загрозу з боку німців, надавали допомогу, щоб роми втекли вчасно. Чим краще знали ромів, чим кращі були з ними стосунки перед війною, тим більшою була ймовірність того, що їм вдасться врятуватися.

У суспільстві і зараз існує багато стереотипів щодо ромів. Ромська громада дуже різноманітна. Є різні ромські підгрупи, які ведуть різний спосіб життя. Є кілька проблем, які стоять перед ромами. Вони змінюються, трансформуються, переживають "хвороби росту". Це займає не одне століття.

Але цьому слід протистояти. Це є інформаційна і освітня діяльність. У 1971 році у Лондоні відбувся Всесвітній конгрес, де було ухвалено рішення називати цю національність ромською. Слово "циган" має зневажливе забарвлення. Ромська спільнота має право на ту назву, яку вважає для себе справедливою і актуальною.