https://vyshneve.otg.dp.gov.ua https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/kampaniia-vzaiemodii-na-rivnykh-spilkuvannia-ta-istorii https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/kampaniia-vzaiemodii-na-rivnykh-spilkuvannia-ta-istorii Fri, 02 Oct 2026 11:12:55 +0300 Більшість недоречних запитань до людей з інвалідністю виникає не через бажання образити, а через брак досвіду спілкування. Та коли знайомство починається із запитань про інвалідність, діагноз чи травму, це може створити відчуття, що вас насамперед цікавить стан людини, а не вона сама. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку поширених запитань, яких краще уникати, та підказки, про що можна запитати натомість. ❌ «Що з тобою сталося?» / «Давно це в тебе?» 👉 Замість питань про травми й діагнози запитайте: «Чим ти займаєшся і що тебе найбільше захоплює?». Так ви даєте людині можливість розказати про свої справи, зацікавлення чи роботу, а не про діагнози. ❌ «Це назавжди?» / «А що лікарі кажуть?» 👉Запитання про діагноз, лікування чи прогнози стосуються особистої інформації, якою людина не зобов’язана ділитися. Замість порушення приватних кордонів поцікавтеся: «Які у тебе плани на найближчий час?».  ❌ «А як ти… [робиш побутові речі / працюєш]?» 👉Краще поцікавтеся:  «Як ти любиш проводити вільний час?» або «Де твоє улюблене місце в місті?».  Насправді кожен із нас організовує свій побут і життя у зручний для себе спосіб. Змінивши акценти у питанні простіше знайти спільні інтереси й теми для розмови, не акцентуючи увагу на інвалідності. ❌ «Чи складно будувати стосунки через інвалідність?» 👉 Замість безтактного вторгнення в особисте запитайте: «Що для тебе найважливіше в людях?» Так, розмова буде про цінності, погляди та досвід людини, а не про припущення, пов’язані з її інвалідністю. ❌ «Ти що, хворий?» 👉 Замість сприйняття людини через неміч чи страждання запитайте: «Про що ти мрієш?» або «Яка ідея тебе зараз надихає?» Так ви показуєте інтерес до самої людини — її планів, захоплень і прагнень, а не лише до інвалідності. Обирайте спілкування на рівних! Мова, якою ми послуговуємося щодня, непомітно формує наше ставлення до людей. Прагнучи висловити повагу чи підтримку, ми не завжди замислюємося, який сенс насправді несуть звичні фрази. Як говорити коректно, етично та без стереотипів? У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку поширених висловів та підказки, як говорити коректно, етично та без стереотипів. 1. Спочатку людина, потім — її риси ❌ «Інвалід» ✅ Людина з інвалідністю Коли ми називаємо людину «інвалідом», одна характеристика ніби стає визначальною для всієї її особистості. Інвалідність може бути важливою частиною досвіду людини, але не визначає її повністю. 2. Крісло колісне звільняє, а не «приковує» ❌ «Візочник», «прикутий до візка», «інвалідний візок» ✅ Людина, яка користується кріслом колісним Слово «прикутий» створює образ безпорадності та обмеження. Натомість крісло колісне допомагає людині пересуватися та бути мобільною. 3. Сприйняття світу без застарілих ярликів ❌ «Глухонімий», «сліпий», «з вадами зору» ✅ Людина з порушеннями слуху / зору (або нечуюча людина) Порушення слуху не означає відсутності мовлення чи здатності висловлювати свої думки. А жестова мова — це повноцінна мова зі своєю граматикою та структурою. 4. Чому варто відмовитися від «обмежених можливостей»? ❌ «Людина з обмеженими можливостями» ✅ Людина з інвалідністю Вислів «обмежені можливості» нечіткий і зміщує фокус на саму людину. Натомість багато обмежень виникають через фізичні, інформаційні, комунікаційні та інші бар’єри в середовищі. 5. Забудьте про «особливі потреби» ❌ «Спеціальні умови для інвалідів», «особливі потреби» ✅ Доступний простір, безбар’єрне середовище Потреби людей не є «особливими» — вони базові. Змінювати потрібно не людину, а простір довкола, роблячи його зручним для кожного. 6. Без маскувальних евфемізмів ❌ «Сонячні діти», «люди дощу», «ангели» ✅ Людина з синдромом Дауна / з розладом аутистичного спектра (РАС) Метафори можуть романтизувати певний стан і формувати стереотипне уявлення про людей. Коректна й пряма термінологія допомагає говорити про людину без ярликів та узагальнень. 7. Від «страждань» до життєвого досвіду ❌ «Страждає від...», «жертва травми», «каліка» ✅ Людина має інвалідність / зазнала травми / користується протезом Слова «страждає» чи «жертва» заздалегідь визначають досвід людини через біль і безпорадність. Натомість варто говорити про людину та її досвід без припущень про те, що вона відчуває. Більше порад про те, як говорити етично та без упереджень, шукайте в Довіднику безбар’єрності: https://bf.in.ua/glossary/ Слова формують культуру. Обирайте повагу та взаємодійте на рівних! «Травма змінила частину мого життя, але це лише частина мого досвіду. Зараз у ньому багато спорту, тренувань, змагань і нових цілей». За цими стриманими словами Владислава Климчука — міцний характер людини, яка чітко знає цінність кожного кроку вперед. Травма не зупинила його, а стала точкою відліку для нового спортивного та життєвого етапу. Сьогодні Владислав — гравець ампфутбольної команди «Шахтар Сталеві» та чинний чемпіон України з боксу серед ветеранів. Спорт для нього — це цілеспрямована праця, дух змагання та команда, де кожен грає на максимумі. Шлях до цього вимагав величезної сили. Наприкінці 2022 року Владислав став до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». У 2024-му під час виконання бойового завдання дістав важку мінно-вибухову травму. За цими кількома словами — тривале лікування, реабілітація та щоденна наполегливість. «Служба і травма — це досвід, який залишиться зі мною. Але сьогодні я хочу рухатися далі, тренуватися, змагатися і ставити перед собою нові цілі. У спорті для мене важливі команда, суперники й результат, а не розмови про те, що я щось “подолав”». Історія Владислава — це не про «життя всупереч». Це історія про силу духу, різносторонність, пристрасть до спорту й людську гідність. Інвалідність чи травма — це лише одна зі сторінок життя, яка аж ніяк не визначає людину повністю. Завжди дивіться глибше: цікавтеся тим, чим людина палає, про що мріє і до чого прагне. Бачте передусім людину. Взаємодійте на рівних! «Попри жахливий біль…», «Живе всупереч діагнозу» або «Героїчна боротьба з долею» — ви точно бачили подібні формулювання в матеріалах про людей з інвалідністю. Здається, що це про співчуття та підтримку. Але у такого підходу є зворотний бік — драматизація та героїзація. Дослідження показують: 71% українців відчувають співчуття, а 34% — сум чи печаль, коли бачать людину з інвалідністю. Водночас люди з інвалідністю зазначають, що прояви жалості можуть дратувати та викликати дискомфорт. І це зрозуміло: коли історію будують лише навколо «страждань» і «подолання», жалість може підміняти повагу та взаємодію на рівних. А за драматичним сюжетом стає непомітною сама особистість — її професіоналізм, хобі, почуття гумору, смак у літературі, плани та мрії. Як розповідати історії про людей з інвалідністю без драматизації та героїзації? Показуйте буденні ролі, а не лише «подвиги».Професійні здобутки, улюблена кава зранку, кумедні історії, захоплення чи плани на відпустку роблять історію живою та справжньою. Інвалідність може бути частиною досвіду людини, але не обов’язково має бути центром кожної історії про неї. Нормалізуйте життя, а не романтизуйте бар’єри.Не перетворюйте звичайні щоденні дії людини на «подвиг» лише через її інвалідність. А якщо труднощі справді є частиною історії, показуйте не «героїчне подолання власного стану», а конкретні бар’єри середовища — наприклад, недоступний транспорт, будівлі чи послуги. Запитайте саму людину.Переконайтеся, що вона сама хоче бачити свою історію саме так. Дайте їй можливість визначити, про що говорити, на чому робити акцент і якими деталями ділитися, — без нав’язування образу трагедії чи надгероїзму. Менше жалості — більше поваги. Розповідайте історії так, щоб бачити насамперед особистість, та обирайте взаємодію на рівних! «А якщо я скажу щось не те?», «А раптом це прозвучить образливо?», «А якщо запропоную допомогу, а людина обуриться?» — цей страх у спілкуванні з людьми з інвалідністю знайомий багатьом. Через острах здатися нетактовними ми часом відводимо очі, уникаємо розмови чи просто не знаємо, як поводитися. Але безбар’єрність починається зі звичайного людського контакту та взаємодії на рівних. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку простих порад, які допоможуть почуватися впевненіше 👇 1. Звертайтеся напряму Якщо поруч із людиною є асистент, перекладач жестової мови чи рідні, розмовляйте безпосередньо з нею. Саме людина, а не той, хто її супроводжує, є вашим співрозмовником. 2. Не бійтеся звичних слів Сказали «побачимось» людині з порушеннями зору чи «ходімо» людині, яка користується кріслом колісним? Це звичні вислови повсякденної мови — не потрібно панікувати чи надмірно вибачатися. 3. Поважайте темп співрозмовника Не договорюйте фрази за людину й не поспішайте заповнювати паузи. Комусь може знадобитися більше часу, щоб сформулювати думку чи відповісти. Дайте співрозмовнику стільки часу, скільки потрібно. 4. Спочатку запитайте, чи потрібна допомога Не варто автоматично припускати, що людина з інвалідністю потребує допомоги, — і тим більше діяти без її згоди. Просто запитайте: «Вам допомогти?» А якщо так — «Як саме це краще зробити?» Це простий спосіб поважати особисті кордони та самостійність людини. 5. Сказали щось не те? Це не привід уникати спілкування Усі ми можемо помилятися. Якщо сказали щось недоречне — коротко перепросіть і продовжуйте розмову. А якщо не знаєте, як буде коректніше, просто запитайте. Не дозволяйте страху помилитися ставати бар’єром для спілкування. Повага, відкритість і готовність чути одне одного важливіші за прагнення завжди знаходити «ідеальні» слова. Поліна не ділить своє життя на «до» і «після» аварії. В обидва періоди вона та сама людина, що не уявляє себе без творчості. У 17 років Поліна займалася бальними танцями — і найбільше любила не самі виступи, а те, що їм передувало: продумувати сценічні образи, шукати ідеї для костюмів, брати участь у примірках. Саме тоді й зрозуміла, що хоче створювати одяг сама. Так разом із сестрою з'явився бренд «Полівік», назва якого поєднала їхні імена. Мама долучилася з самого початку — вони разом вчилися шити, експериментували з кроєм і поступово, крок за кроком, розвивали власне виробництво. Згодом Поліна взяла розвиток бренду повністю на себе, хоча сімейною справа лишається й дотепер. Але шлях бренду не був прямою лінією вгору. Потім була аварія і тривала реабілітація — і саме в цей складний період Поліна відкрила для себе арттерапію. Творчість, яка колись привела її в моду, тепер також допомогла. Разом з Поліною почав мінятися і сам бренд: у Києві з'явилася власна студія з майстернею та шоурумом. Новий виклик прийшов звідти, звідки його ніхто не чекав. Повномасштабне вторгнення Поліна зустріла в Бучі, і цей досвід так само не міг не позначитися на творчості: відтоді колекції «Полівік» тісно пов'язані з українською айдентикою та сенсами, які Поліна прагне зберігати й переосмислювати через одяг. «Бренд дає велике поле для творчості — не тільки для самореалізації, а й для соціальних проєктів», — каже вона. Сьогодні майстерня «Полівік» продовжує працювати в Бучі. Поліна створює дизайни, мама розробляє лекала та займається кроєм, а кравчині перетворюють ідеї на готові речі. Серед наступних цілей — масштабувати виробництво і створювати ще більше можливостей для творчості. Танці й мода, аварія та реабілітація, війна, підприємництво, родина, українська культура — увесь цей досвід є частиною історії Поліни. Але жодна окрема обставина, зокрема інвалідність, не визначає її повністю. «Коли ти робиш те, що тебе надихає, — це і є щастя», — каже Поліна. Бачити людину, її справу, захоплення й мрії — а не зводити її до інвалідності. Це і є взаємодія на рівних. Виховання кожної дитини — це щоденний процес підтримки, пізнання та розвитку. А батьки й вихователі дітей з інвалідністю можуть стикатися і з додатковими викликами — від пошуку потрібної підтримки до подолання бар’єрів і стереотипів у суспільстві. Як підтримувати дитину, допомагати їй розкривати свій потенціал, ставати самостійнішою та водночас дбати про власний ресурс? У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради для батьків та вихователів. Бачте в першу чергу дитину, а не інвалідність Інвалідність — це лише одна з характеристик. Дитина має свій характер, вподобання, інтереси, здібності та мрії. Підтримуйте її сильні сторони й таланти та не визначайте її можливості й майбутнє через призму обмежень. Підтримуйте самостійність Бажання допомогти дитині природне, але важливо залишати їй простір для власних рішень, дій та досвіду. З урахуванням віку, потреб і можливостей залучайте дитину до щоденних справ, давайте змогу робити вибір і поступово розвивати навички самостійності. Створюйте умови для спілкування з однолітками Кожній дитині важливо мати друзів, спілкуватися, гратися та відчувати себе частиною спільноти. Підтримуйте можливості для взаємодії з іншими дітьми в садочку, школі, на майданчику чи в гуртках. Якщо виникають запитання щодо інвалідності, говоріть про неї просто, відкрито й без упереджень. Фокусуйтеся на особистому прогресі, а не на порівняннях Темп і шлях розвитку кожної дитини індивідуальні. Замість порівнянь з іншими помічайте її власні досягнення — навіть маленькі. Це допомагає бачити прогрес і зміцнювати впевненість у власних силах. Дбайте про власний ресурс і шукайте підтримку Турбота про себе — це не егоїзм, а важлива частина турботи про дитину. Дозволяйте собі просити про допомогу, відпочивати й відновлюватися. Звертайтеся до близьких, фахівців і батьківських спільнот, де можна отримати підтримку, поділитися досвідом та знайти потрібну інформацію. Підтримка потрібна не лише дітям — вона потрібна й дорослим, які поруч із ними Побачивши на вулиці людину з інвалідністю, ми часто хочемо одразу кинутися на допомогу: піднести важкі речі, підштовхнути крісло колісне через високий бордюр або підхопити під руку людину з протезом. Намір у нас найкращий. Але за ним нерідко ховається стереотип, ніби людина з інвалідністю за замовчуванням потребує допомоги. Насправді потреби в усіх різні. А допомога без згоди може порушити особисті кордони, викликати дискомфорт або навіть бути небезпечною. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як запропонувати допомогу правильно та етично. Спочатку запитайте. Простого «Вам допомогти?» або «Чи потрібна вам допомога?» цілком достатньо. Дочекайтеся відповіді. Не починайте діяти, доки не отримаєте згоди. Уточніть, як саме допомогти. Якщо відповідь «так» — запитайте, що саме потрібно зробити. Людина найкраще знає, яка допомога їй потрібна. Спокійно прийміть «ні». Якщо допомога не потрібна — не наполягайте й не сприймайте відмову особисто. Просто поважайте вибір людини. Маша могла б бути однією з тисяч 15-річних дівчат, які знімають танці під кей-поп, підбирають макіяж за відео блогерів і обирають майбутню професію. Бо вона й справді така. Танцювати Маша любить, скільки себе пам'ятає. Ще в дитинстві могла побачити хореографію по телевізору й одразу почати повторювати рухи, а свій перший шкільний номер підготувала повністю самостійно — просто вивчила всю хореографію з кліпу. Зараз серед її фаворитів — кей-поп , хоча самими танцями інтереси Маші не обмежуються: вона захоплюється макіяжем, дивиться б'юті-блогерів, вчиться фарбуватися сама й уже зібрала власну колекцію косметики, а в майбутньому думає і про курси візажу. При цьому Маша легко знайомиться з людьми, першою йде на контакт і, схоже, вміє не надто перейматися, коли щось іде не за планом. Це вміння якось стало в пригоді просто на сцені: під час одного зі шкільних виступів виникли проблеми з музикою, але Маша не розгубилася — продовжила виступ і ще й почала підбадьорювати діджея. Мама Маші, Євгенія, опублікувала відео з цим моментом у соцмережах, і воно несподівано стало вірусним, набравши понад 1,3 мільйона переглядів. Євгенія зізнається, що й сама багато чого вчиться у доньки — зокрема сміливості бути собою й займатися тим, що любиш. Інколи, каже вона, їй хочеться возити Машу з лекціями по різних школах і показувати її одноліткам: що в Маші ті самі інтереси, що й у них, і що вона нічим від них не відрізняється. А планів у Маші вже вистачає. Після 9 класу вона хоче вступити до коледжу, опанувати кулінарію й у майбутньому працювати за професією — і ще є візаж, який цілком може перерости з хобі в щось більше. Машина історія не про те, що вона робить щось «попри». Вона про звичайну 15-річну дівчину, яка танцює під кей-поп , цікавиться косметикою, думає про майбутню професію, будує плани. Інвалідність — лише одна з характеристик людини, і вона не повинна бути єдиним, що ми бачимо, коли дивимось на когось. Бачте особистість. Взаємодійте на рівних. Іноді ми не знаємо, як «правильно» розпочати розмову з людиною з інвалідністю. Через страх сказати щось не те можемо ніяковіти або навіть уникати контакту. Насправді таке спілкування не потребує спеціальної підготовки чи особливих слів. Головне — не робити припущень за людину, поважати її особисті кордони та не боятися запитувати. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку простих фраз, які можуть стати у пригоді 👇 1. «Чи потрібна вам допомога?»Не поспішайте діяти замість людини. Спочатку запитайте, а якщо допомога потрібна — уточніть, як саме її краще надати. 2. «Як вам зручніше спілкуватися?»Усно, письмово чи в інший спосіб — дайте людині можливість самій обрати зручний формат комунікації. 3. «Чи можу я взяти ваше крісло / підтримати вас?»Не торкайтеся людини чи її допоміжних засобів без дозволу. Якщо потрібна фізична взаємодія — спочатку запитайте. 4. «Чи буде вам зручно, якщо…?»Не вирішуйте за людину, що вона може чи не може робити. Краще запитайте про її потреби та комфорт. 5. «Перепрошую, я сказав(-ла) це некоректно».Помилитися може кожен. Якщо сказали щось недоречне, достатньо коротко перепросити, врахувати зауваження та продовжити розмову. Не потрібно завжди знаходити «ідеальні» слова. Запитуйте, слухайте відповідь і поважайте вибір людини. Спілкуйтеся з повагою. Взаємодійте на рівних. Уявіть ситуацію: ви приходите на зустріч із колегою, і співрозмовник починає розпитувати про ваші плани чи проєкти не вас, а вашого колегу. Відчуття ніякове й трохи зневажливе, правда? Приблизно це відчувають люди з інвалідністю, коли в лікарні, кафе чи на робочій зустрічі звертаються не до них, а до того, хто поруч — асистента чи рідних. Але супровід не робить людину «невидимою». Вашим співрозмовником залишається саме вона. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як будувати спілкування, коли поруч із людиною є особа, яка її супроводжує: Формулюйте запитання особисто. Замість «А що йому підказати?» чи «Запитайте в неї, чи потрібна допомога» запитуйте напряму: «Що вам підказати?» або «Чи потрібна вам допомога?». Людина сама відповість або за потреби звернеться до асистента. Звертайтеся безпосередньо до людини. Навіть якщо вона користується жестовою мовою чи асистент допомагає їй озвучувати думки, продовжуйте говорити саме зі своїм співрозмовником, а не з людиною, яка його супроводжує. Поважайте темп і дайте час на відповідь. Якщо людині потрібно трохи більше часу, щоб сформулювати думку чи відповісти, не поспішайте перемикатися на асистента з надією прискорити розмову. Не робіть припущень про спроможність. Те, що людина має супровід, не означає, що вона не приймає рішень. Завжди цікавтеся її думкою, вибором та комфортом безпосередньо в неї. Говорити з людиною, а не про неї — це найпростіший спосіб виявити повагу. Взаємодійте на рівних! Дорослим може бути ніяково, але для дитини це просто цікавість: вона бачить щось нове й намагається зрозуміти світ. А наша реакція багато в чому визначає, як вона сприйматиме інвалідність надалі. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як говорити про це спокійно й без упереджень 👇 1. Сприймайте цікавість спокійно. Не сваріть і не присоромлюйте дитину за запитання. Краще коротко поясніть те, що вона бачить: «Це протез. Він допомагає людині рухатися». 2. Використовуйте ситуації навколо. Побачили пандус чи шрифт Брайля — поясніть, для чого вони потрібні. Так розмови про інвалідність стають природною частиною пізнання світу. 3. Зважайте на вік, але відповідайте чесно. Маленьким дітям достатньо простих пояснень, старшим — можна давати більше деталей. Головне — говорити про факти без жалості, страху чи припущень. 4. Вчіть поважати особисті кордони. Цікавитися — нормально, але торкатися людини, її протеза чи крісла колісного без дозволу не варто. Навчіть дитину спочатку запитувати: «Чи можна?» або «Вам допомогти?» 5. Не знаєте відповіді — скажіть про це. Фраза «Я зараз не знаю, але давай дізнаємося разом» значно краща за вигадану відповідь або уникнення теми. Діти вчаться ставлення до інших і через реакції дорослих. Спокійні пояснення та повага до відмінностей допомагають їм сприймати різноманітність людей як природну частину життя. Збережіть допис і поділіться ним з іншими батьками. Вчимо дітей взаємодіяти на рівних. Іноді ми так хочемо допомогти, що починаємо діяти раніше, ніж встигаємо запитати. І хоча наміри можуть бути найкращими, непрохана допомога здатна викликати дискомфорт, порушити особисті кордони або навіть бути небезпечною. Тому просте правило — не припускайте, а запитайте. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку ситуацій, коли це особливо важливо 👇 1. Не відволікайте собаку-поводиря.Коли собака працює, вона допомагає людині безпечно орієнтуватися та пересуватися. Хочете погладити чи пригостити її — спочатку запитайте дозволу в людини. 2. Не допомагайте без згоди.Не беріться за крісло колісне й не підтримуйте людину під руку без попередження. Спочатку запитайте: «Вам допомогти?» Якщо так — уточніть, як саме. 3. Не торкайтеся людини з порушенням зору зненацька.Якщо хочете допомогти, привітайтеся, представтеся та запропонуйте підтримку. Якщо вона потрібна — дайте людині самій пояснити, як їй буде зручно. 4. Не поспішайте піднімати людину, якщо вона впала.Різкий рух може завдати болю або погіршити ситуацію. Якщо немає очевидної невідкладної загрози, запитайте: «Ви в порядку? Вам допомогти? Як саме?» 5. Не вирішуйте самостійно, яка локація чи маршрут будуть зручними.Доступність — це не лише наявність пандуса. Плануєте зустріч, маршрут чи захід? Запитайте про потреби людини та врахуйте їх під час організації. Навіть із найкращими намірами ми не завжди можемо знати, яка підтримка потрібна іншій людині. Не припускайте — запитайте. Саме так починається взаємодія на рівних. Межа між справжньою підтримкою та надмірною опікою буває дуже тонкою. Іноді, намагаючись проявити турботу, ми випадково ставимо людину в позицію слабшої або позбавляємо її права на самостійність. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як підтримувати, не позбавляючи самостійності. Запитуйте, а не дійте за замовчуванням. Хочете піднести речі, відчинити двері чи допомогти з кріслом колісним? Спочатку запитайте: «Вам потрібна допомога?» Не позбавляйте права на самостійність. Навіть якщо виконання певної дії займає більше часу або вимагає значних зусиль, можливість зробити це самостійно повертає відчуття власної спроможності. Дозвольте людині спробувати, мати власний досвід і навіть припуститися помилки. Уникайте токсичного позитиву. Фрази на кшталт «Все буде добре!», «Головне — посміхатися!» або «Не сумуй, ти ж сильн-ий/а!» знецінюють реальний досвід. Іноді важливіше просто вислухати й визнати почуття людини, не намагаючись одразу їх «виправити». Відмовтеся від героїзації щоденного життя. Фрази «Ти для мене герой»!», «Я б так не зміг/ла!» створюють штучний п'єдестал. Захоплюйтеся конкретними досягненнями, а не самим фактом життя з інвалідністю. Слідкуйте за інтонацією та емоціями. Не переходьте на надмірно співчутливу чи «дитячу» інтонацію. Інвалідність не означає, що з людиною потрібно говорити інакше. Говоріть у звичній для вас манері, без фальшивої м'якості та співчутливих поглядів. Зберігайте звичні функції. Інвалідність не скасовує роль людини в родині, стосунках, роботі чи спільноті. Не вирішуйте за неї, що вона тепер може або не може робити — дайте їй самій визначати свою участь. Справжня підтримка — це здатність чути, бачити особистість і взаємодіяти на рівних. Прагнення захистити від труднощів іноді призводить до протилежного ефекту: ми обмежуємо самостійність людини й вирішуємо все за неї. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як розпізнати цю межу у щоденному спілкуванні та навчитися підтримувати, не перебираючи контроль. Орієнтуйтеся на бажання людини, а не на власні побоювання. Замість «Я зроблю це сам(-а), бо тобі буде складно» запитайте: «Як ти хочеш це зробити і чи потрібна моя допомога?» Залишайте право на власні рішення. Бажання захистити людину від будь-яких труднощів зрозуміле. Але інвалідність не позбавляє права обирати, пробувати, змінювати рішення та здобувати власний досвід. Поважайте особисті кордони та приватність.Не контролюйте листування, особисті справи чи рішення людини без її згоди. Допомога не дає права втручатися в усі сфери життя людини з інвалідністю. Поважайте відмову від допомоги.Якщо у відповідь на пропозицію ви чуєте «Ні, дякую» — прийміть цю відповідь. Не наполягайте лише тому, що вам здається, ніби так буде «краще». Не вирішуйте за людину, що їй потрібно.Навіть найближчі люди не завжди можуть знати, що буде комфортним для іншого. Краще запитати, ніж діяти на основі власних припущень. Підтримуйте автономію, а не закріплюйте залежність. Автономія — це не обов’язково робити все без сторонньої допомоги. Це передусім можливість самій визначати, яка підтримка потрібна, коли і в який спосіб. Турбота не повинна ставати обмеженням самостійності. Взаємодійте на рівних! Пропонувати допомогу — природний прояв уваги та чуйності. Але не менш важливо вміти спокійно прийняти відповідь «ні». Якщо людина з інвалідністю відмовляється від допомоги, це не означає, що ваша пропозиція була недоречною. Це означає лише те, що зараз ця допомога їй не потрібна. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як правильно реагувати на відмову👇 Сприйміть «ні» спокійно.Кожна людина має право сама вирішувати, коли і яка допомога їй потрібна. Не потрібно з’ясовувати причину відмови чи переконувати змінити рішення. Не наполягайте й не допомагайте без згоди.«Та мені ж не важко!», «Давайте я все-таки допоможу» — навіть із найкращими намірами такі фрази можуть перетворити пропозицію на тиск. Почули «ні» — поважайте відповідь. Не створюйте ніяковості.Не потрібно надмірно вибачатися, ображатися чи змінювати тон. Простого «Добре» або «Зрозуміло» цілком достатньо. Залиште можливість звернутися пізніше.Якщо ви залишаєтеся поруч, можна сказати: «Добре. Якщо щось знадобиться — звертайтеся». Так, ви пропонуєте підтримку без тиску. Запропонувати допомогу — це прояв уваги. Прийняти «ні» — прояв поваги. Поважайте вибір та особисті кордони. Взаємодійте на рівних! Коли ветерани та ветеранки з інвалідністю повертаються до цивільного життя, суспільство часто стикається з власним внутрішнім конфліктом: ми хочемо висловити вдячність, боїмося сказати щось не так, ніяковіємо через травму та впадаємо у жалість або, навпаки, скочуємося в надмірну героїзацію. Варто пам’ятати, що вдячність проявляється через тактовність, відмову від стереотипів та взаємодію на рівних. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як це має виглядати у щоденному спілкуванні 👇 Фокусуйтеся на внеску, а не на травмі. Жалість бачить передусім те, що людина втратила. Вдячність бачить те, що людина зробила для захисту інших, і поважає її ціну. Говоріть і думайте з позиції поваги до сили, а не співчуття до стану. Обирайте стримані та гідні форми подяки. Жалісливі промови, надмірна емоційність змушують ветерана обробляти ще й ваші емоції. Простий, спокійний жест (наприклад, прикладена до серця долоня чи лаконічне «Дякую за захист») передає повагу без порушення чужих кордонів. Не знецінюйте досвід жалісливими фразами. Висловами на кшталт «Такий молодий, а вже без ноги» чи «За що ж тобі таке» немає місця в етичній комунікації. Вони позбавляють ветерана суб’єктності й заганяють у роль «постраждалого», якою він чи вона не обмежуються. Запитання про поранення — це не вияв уваги. Намагання розпитати деталі бойових дій чи обставини отримання травми найчастіше живляться чужою цікавістю або тією ж жалістю. Якщо ветеран захоче поділитися цим досвідом — він зробить це сам. У спілкуванні орієнтуйтеся на цивільні теми, спільні інтереси та буденні справи. Коли ми перестаємо дивитися на інвалідність крізь призму жалості чи надмірної опіки, змінюється сама взаємодія між людьми. Взаємодія на рівних — це не складний набір спеціальних правил, а повага до вибору, автономії та особистих кордонів іншої людини. Що змінюється, коли такий підхід стає нормою? 👇 1. Зникає зайва напруга.Менше страху сказати «щось не те», особливого тону та ніяковості — більше природного спілкування без штучної дистанції. 2. Залишається простір для власних рішень.Замість надмірної опіки та рішень за людину — повага до її вибору й права самій визначати, коли і яка підтримка їй потрібна. 3. Зникають бар’єри у щоденному житті.Безбар’єрність — це не лише пандуси, ліфти чи доступні входи. Це також можливість навчатися, працювати, користуватися послугами, дружити та брати участь у житті громади без упереджень і зайвих перешкод. 4. Спілкування стає рівноправним.Зникає поділ на «того, хто завжди допомагає» і «того, кому завжди потрібна допомога». Натомість з’являється взаємний обмін думками, досвідом і підтримкою. Взаємодія на рівних змінює не лише наше спілкування. Вона допомагає створювати суспільство, у якому кожен може брати участь у житті громади, робити власний вибір і бути почутим. Взаємодіймо на рівних! Цей інформаційний продукт став можливим завдяки щедрій підтримці, наданій Урядом Сполучених Штатів Америки. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті та не обов’язково відображає погляди Уряду Сполучених Штатів Америки. Більшість недоречних запитань до людей з інвалідністю виникає не через бажання образити, а через брак досвіду спілкування. Та коли знайомство починається із запитань про інвалідність, діагноз чи травму, це може створити відчуття, що вас насамперед цікавить стан людини, а не вона сама. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку поширених запитань, яких краще уникати, та підказки, про що можна запитати натомість. ❌ «Що з тобою сталося?» / «Давно це в тебе?» 👉 Замість питань про травми й діагнози запитайте: «Чим ти займаєшся і що тебе найбільше захоплює?». Так ви даєте людині можливість розказати про свої справи, зацікавлення чи роботу, а не про діагнози. ❌ «Це назавжди?» / «А що лікарі кажуть?» 👉Запитання про діагноз, лікування чи прогнози стосуються особистої інформації, якою людина не зобов’язана ділитися. Замість порушення приватних кордонів поцікавтеся: «Які у тебе плани на найближчий час?».  ❌ «А як ти… [робиш побутові речі / працюєш]?» 👉Краще поцікавтеся:  «Як ти любиш проводити вільний час?» або «Де твоє улюблене місце в місті?».  Насправді кожен із нас організовує свій побут і життя у зручний для себе спосіб. Змінивши акценти у питанні простіше знайти спільні інтереси й теми для розмови, не акцентуючи увагу на інвалідності. ❌ «Чи складно будувати стосунки через інвалідність?» 👉 Замість безтактного вторгнення в особисте запитайте: «Що для тебе найважливіше в людях?» Так, розмова буде про цінності, погляди та досвід людини, а не про припущення, пов’язані з її інвалідністю. ❌ «Ти що, хворий?» 👉 Замість сприйняття людини через неміч чи страждання запитайте: «Про що ти мрієш?» або «Яка ідея тебе зараз надихає?» Так ви показуєте інтерес до самої людини — її планів, захоплень і прагнень, а не лише до інвалідності. Обирайте спілкування на рівних! Мова, якою ми послуговуємося щодня, непомітно формує наше ставлення до людей. Прагнучи висловити повагу чи підтримку, ми не завжди замислюємося, який сенс насправді несуть звичні фрази. Як говорити коректно, етично та без стереотипів? У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку поширених висловів та підказки, як говорити коректно, етично та без стереотипів. 1. Спочатку людина, потім — її риси ❌ «Інвалід» ✅ Людина з інвалідністю Коли ми називаємо людину «інвалідом», одна характеристика ніби стає визначальною для всієї її особистості. Інвалідність може бути важливою частиною досвіду людини, але не визначає її повністю. 2. Крісло колісне звільняє, а не «приковує» ❌ «Візочник», «прикутий до візка», «інвалідний візок» ✅ Людина, яка користується кріслом колісним Слово «прикутий» створює образ безпорадності та обмеження. Натомість крісло колісне допомагає людині пересуватися та бути мобільною. 3. Сприйняття світу без застарілих ярликів ❌ «Глухонімий», «сліпий», «з вадами зору» ✅ Людина з порушеннями слуху / зору (або нечуюча людина) Порушення слуху не означає відсутності мовлення чи здатності висловлювати свої думки. А жестова мова — це повноцінна мова зі своєю граматикою та структурою. 4. Чому варто відмовитися від «обмежених можливостей»? ❌ «Людина з обмеженими можливостями» ✅ Людина з інвалідністю Вислів «обмежені можливості» нечіткий і зміщує фокус на саму людину. Натомість багато обмежень виникають через фізичні, інформаційні, комунікаційні та інші бар’єри в середовищі. 5. Забудьте про «особливі потреби» ❌ «Спеціальні умови для інвалідів», «особливі потреби» ✅ Доступний простір, безбар’єрне середовище Потреби людей не є «особливими» — вони базові. Змінювати потрібно не людину, а простір довкола, роблячи його зручним для кожного. 6. Без маскувальних евфемізмів ❌ «Сонячні діти», «люди дощу», «ангели» ✅ Людина з синдромом Дауна / з розладом аутистичного спектра (РАС) Метафори можуть романтизувати певний стан і формувати стереотипне уявлення про людей. Коректна й пряма термінологія допомагає говорити про людину без ярликів та узагальнень. 7. Від «страждань» до життєвого досвіду ❌ «Страждає від...», «жертва травми», «каліка» ✅ Людина має інвалідність / зазнала травми / користується протезом Слова «страждає» чи «жертва» заздалегідь визначають досвід людини через біль і безпорадність. Натомість варто говорити про людину та її досвід без припущень про те, що вона відчуває. Більше порад про те, як говорити етично та без упереджень, шукайте в Довіднику безбар’єрності: https://bf.in.ua/glossary/ Слова формують культуру. Обирайте повагу та взаємодійте на рівних! «Травма змінила частину мого життя, але це лише частина мого досвіду. Зараз у ньому багато спорту, тренувань, змагань і нових цілей». За цими стриманими словами Владислава Климчука — міцний характер людини, яка чітко знає цінність кожного кроку вперед. Травма не зупинила його, а стала точкою відліку для нового спортивного та життєвого етапу. Сьогодні Владислав — гравець ампфутбольної команди «Шахтар Сталеві» та чинний чемпіон України з боксу серед ветеранів. Спорт для нього — це цілеспрямована праця, дух змагання та команда, де кожен грає на максимумі. Шлях до цього вимагав величезної сили. Наприкінці 2022 року Владислав став до лав 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». У 2024-му під час виконання бойового завдання дістав важку мінно-вибухову травму. За цими кількома словами — тривале лікування, реабілітація та щоденна наполегливість. «Служба і травма — це досвід, який залишиться зі мною. Але сьогодні я хочу рухатися далі, тренуватися, змагатися і ставити перед собою нові цілі. У спорті для мене важливі команда, суперники й результат, а не розмови про те, що я щось “подолав”». Історія Владислава — це не про «життя всупереч». Це історія про силу духу, різносторонність, пристрасть до спорту й людську гідність. Інвалідність чи травма — це лише одна зі сторінок життя, яка аж ніяк не визначає людину повністю. Завжди дивіться глибше: цікавтеся тим, чим людина палає, про що мріє і до чого прагне. Бачте передусім людину. Взаємодійте на рівних! «Попри жахливий біль…», «Живе всупереч діагнозу» або «Героїчна боротьба з долею» — ви точно бачили подібні формулювання в матеріалах про людей з інвалідністю. Здається, що це про співчуття та підтримку. Але у такого підходу є зворотний бік — драматизація та героїзація. Дослідження показують: 71% українців відчувають співчуття, а 34% — сум чи печаль, коли бачать людину з інвалідністю. Водночас люди з інвалідністю зазначають, що прояви жалості можуть дратувати та викликати дискомфорт. І це зрозуміло: коли історію будують лише навколо «страждань» і «подолання», жалість може підміняти повагу та взаємодію на рівних. А за драматичним сюжетом стає непомітною сама особистість — її професіоналізм, хобі, почуття гумору, смак у літературі, плани та мрії. Як розповідати історії про людей з інвалідністю без драматизації та героїзації? Показуйте буденні ролі, а не лише «подвиги».Професійні здобутки, улюблена кава зранку, кумедні історії, захоплення чи плани на відпустку роблять історію живою та справжньою. Інвалідність може бути частиною досвіду людини, але не обов’язково має бути центром кожної історії про неї. Нормалізуйте життя, а не романтизуйте бар’єри.Не перетворюйте звичайні щоденні дії людини на «подвиг» лише через її інвалідність. А якщо труднощі справді є частиною історії, показуйте не «героїчне подолання власного стану», а конкретні бар’єри середовища — наприклад, недоступний транспорт, будівлі чи послуги. Запитайте саму людину.Переконайтеся, що вона сама хоче бачити свою історію саме так. Дайте їй можливість визначити, про що говорити, на чому робити акцент і якими деталями ділитися, — без нав’язування образу трагедії чи надгероїзму. Менше жалості — більше поваги. Розповідайте історії так, щоб бачити насамперед особистість, та обирайте взаємодію на рівних! «А якщо я скажу щось не те?», «А раптом це прозвучить образливо?», «А якщо запропоную допомогу, а людина обуриться?» — цей страх у спілкуванні з людьми з інвалідністю знайомий багатьом. Через острах здатися нетактовними ми часом відводимо очі, уникаємо розмови чи просто не знаємо, як поводитися. Але безбар’єрність починається зі звичайного людського контакту та взаємодії на рівних. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку простих порад, які допоможуть почуватися впевненіше 👇 1. Звертайтеся напряму Якщо поруч із людиною є асистент, перекладач жестової мови чи рідні, розмовляйте безпосередньо з нею. Саме людина, а не той, хто її супроводжує, є вашим співрозмовником. 2. Не бійтеся звичних слів Сказали «побачимось» людині з порушеннями зору чи «ходімо» людині, яка користується кріслом колісним? Це звичні вислови повсякденної мови — не потрібно панікувати чи надмірно вибачатися. 3. Поважайте темп співрозмовника Не договорюйте фрази за людину й не поспішайте заповнювати паузи. Комусь може знадобитися більше часу, щоб сформулювати думку чи відповісти. Дайте співрозмовнику стільки часу, скільки потрібно. 4. Спочатку запитайте, чи потрібна допомога Не варто автоматично припускати, що людина з інвалідністю потребує допомоги, — і тим більше діяти без її згоди. Просто запитайте: «Вам допомогти?» А якщо так — «Як саме це краще зробити?» Це простий спосіб поважати особисті кордони та самостійність людини. 5. Сказали щось не те? Це не привід уникати спілкування Усі ми можемо помилятися. Якщо сказали щось недоречне — коротко перепросіть і продовжуйте розмову. А якщо не знаєте, як буде коректніше, просто запитайте. Не дозволяйте страху помилитися ставати бар’єром для спілкування. Повага, відкритість і готовність чути одне одного важливіші за прагнення завжди знаходити «ідеальні» слова. Поліна не ділить своє життя на «до» і «після» аварії. В обидва періоди вона та сама людина, що не уявляє себе без творчості. У 17 років Поліна займалася бальними танцями — і найбільше любила не самі виступи, а те, що їм передувало: продумувати сценічні образи, шукати ідеї для костюмів, брати участь у примірках. Саме тоді й зрозуміла, що хоче створювати одяг сама. Так разом із сестрою з'явився бренд «Полівік», назва якого поєднала їхні імена. Мама долучилася з самого початку — вони разом вчилися шити, експериментували з кроєм і поступово, крок за кроком, розвивали власне виробництво. Згодом Поліна взяла розвиток бренду повністю на себе, хоча сімейною справа лишається й дотепер. Але шлях бренду не був прямою лінією вгору. Потім була аварія і тривала реабілітація — і саме в цей складний період Поліна відкрила для себе арттерапію. Творчість, яка колись привела її в моду, тепер також допомогла. Разом з Поліною почав мінятися і сам бренд: у Києві з'явилася власна студія з майстернею та шоурумом. Новий виклик прийшов звідти, звідки його ніхто не чекав. Повномасштабне вторгнення Поліна зустріла в Бучі, і цей досвід так само не міг не позначитися на творчості: відтоді колекції «Полівік» тісно пов'язані з українською айдентикою та сенсами, які Поліна прагне зберігати й переосмислювати через одяг. «Бренд дає велике поле для творчості — не тільки для самореалізації, а й для соціальних проєктів», — каже вона. Сьогодні майстерня «Полівік» продовжує працювати в Бучі. Поліна створює дизайни, мама розробляє лекала та займається кроєм, а кравчині перетворюють ідеї на готові речі. Серед наступних цілей — масштабувати виробництво і створювати ще більше можливостей для творчості. Танці й мода, аварія та реабілітація, війна, підприємництво, родина, українська культура — увесь цей досвід є частиною історії Поліни. Але жодна окрема обставина, зокрема інвалідність, не визначає її повністю. «Коли ти робиш те, що тебе надихає, — це і є щастя», — каже Поліна. Бачити людину, її справу, захоплення й мрії — а не зводити її до інвалідності. Це і є взаємодія на рівних. Виховання кожної дитини — це щоденний процес підтримки, пізнання та розвитку. А батьки й вихователі дітей з інвалідністю можуть стикатися і з додатковими викликами — від пошуку потрібної підтримки до подолання бар’єрів і стереотипів у суспільстві. Як підтримувати дитину, допомагати їй розкривати свій потенціал, ставати самостійнішою та водночас дбати про власний ресурс? У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради для батьків та вихователів. Бачте в першу чергу дитину, а не інвалідність Інвалідність — це лише одна з характеристик. Дитина має свій характер, вподобання, інтереси, здібності та мрії. Підтримуйте її сильні сторони й таланти та не визначайте її можливості й майбутнє через призму обмежень. Підтримуйте самостійність Бажання допомогти дитині природне, але важливо залишати їй простір для власних рішень, дій та досвіду. З урахуванням віку, потреб і можливостей залучайте дитину до щоденних справ, давайте змогу робити вибір і поступово розвивати навички самостійності. Створюйте умови для спілкування з однолітками Кожній дитині важливо мати друзів, спілкуватися, гратися та відчувати себе частиною спільноти. Підтримуйте можливості для взаємодії з іншими дітьми в садочку, школі, на майданчику чи в гуртках. Якщо виникають запитання щодо інвалідності, говоріть про неї просто, відкрито й без упереджень. Фокусуйтеся на особистому прогресі, а не на порівняннях Темп і шлях розвитку кожної дитини індивідуальні. Замість порівнянь з іншими помічайте її власні досягнення — навіть маленькі. Це допомагає бачити прогрес і зміцнювати впевненість у власних силах. Дбайте про власний ресурс і шукайте підтримку Турбота про себе — це не егоїзм, а важлива частина турботи про дитину. Дозволяйте собі просити про допомогу, відпочивати й відновлюватися. Звертайтеся до близьких, фахівців і батьківських спільнот, де можна отримати підтримку, поділитися досвідом та знайти потрібну інформацію. Підтримка потрібна не лише дітям — вона потрібна й дорослим, які поруч із ними Побачивши на вулиці людину з інвалідністю, ми часто хочемо одразу кинутися на допомогу: піднести важкі речі, підштовхнути крісло колісне через високий бордюр або підхопити під руку людину з протезом. Намір у нас найкращий. Але за ним нерідко ховається стереотип, ніби людина з інвалідністю за замовчуванням потребує допомоги. Насправді потреби в усіх різні. А допомога без згоди може порушити особисті кордони, викликати дискомфорт або навіть бути небезпечною. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як запропонувати допомогу правильно та етично. Спочатку запитайте. Простого «Вам допомогти?» або «Чи потрібна вам допомога?» цілком достатньо. Дочекайтеся відповіді. Не починайте діяти, доки не отримаєте згоди. Уточніть, як саме допомогти. Якщо відповідь «так» — запитайте, що саме потрібно зробити. Людина найкраще знає, яка допомога їй потрібна. Спокійно прийміть «ні». Якщо допомога не потрібна — не наполягайте й не сприймайте відмову особисто. Просто поважайте вибір людини. Маша могла б бути однією з тисяч 15-річних дівчат, які знімають танці під кей-поп, підбирають макіяж за відео блогерів і обирають майбутню професію. Бо вона й справді така. Танцювати Маша любить, скільки себе пам'ятає. Ще в дитинстві могла побачити хореографію по телевізору й одразу почати повторювати рухи, а свій перший шкільний номер підготувала повністю самостійно — просто вивчила всю хореографію з кліпу. Зараз серед її фаворитів — кей-поп , хоча самими танцями інтереси Маші не обмежуються: вона захоплюється макіяжем, дивиться б'юті-блогерів, вчиться фарбуватися сама й уже зібрала власну колекцію косметики, а в майбутньому думає і про курси візажу. При цьому Маша легко знайомиться з людьми, першою йде на контакт і, схоже, вміє не надто перейматися, коли щось іде не за планом. Це вміння якось стало в пригоді просто на сцені: під час одного зі шкільних виступів виникли проблеми з музикою, але Маша не розгубилася — продовжила виступ і ще й почала підбадьорювати діджея. Мама Маші, Євгенія, опублікувала відео з цим моментом у соцмережах, і воно несподівано стало вірусним, набравши понад 1,3 мільйона переглядів. Євгенія зізнається, що й сама багато чого вчиться у доньки — зокрема сміливості бути собою й займатися тим, що любиш. Інколи, каже вона, їй хочеться возити Машу з лекціями по різних школах і показувати її одноліткам: що в Маші ті самі інтереси, що й у них, і що вона нічим від них не відрізняється. А планів у Маші вже вистачає. Після 9 класу вона хоче вступити до коледжу, опанувати кулінарію й у майбутньому працювати за професією — і ще є візаж, який цілком може перерости з хобі в щось більше. Машина історія не про те, що вона робить щось «попри». Вона про звичайну 15-річну дівчину, яка танцює під кей-поп , цікавиться косметикою, думає про майбутню професію, будує плани. Інвалідність — лише одна з характеристик людини, і вона не повинна бути єдиним, що ми бачимо, коли дивимось на когось. Бачте особистість. Взаємодійте на рівних. Іноді ми не знаємо, як «правильно» розпочати розмову з людиною з інвалідністю. Через страх сказати щось не те можемо ніяковіти або навіть уникати контакту. Насправді таке спілкування не потребує спеціальної підготовки чи особливих слів. Головне — не робити припущень за людину, поважати її особисті кордони та не боятися запитувати. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку простих фраз, які можуть стати у пригоді 👇 1. «Чи потрібна вам допомога?»Не поспішайте діяти замість людини. Спочатку запитайте, а якщо допомога потрібна — уточніть, як саме її краще надати. 2. «Як вам зручніше спілкуватися?»Усно, письмово чи в інший спосіб — дайте людині можливість самій обрати зручний формат комунікації. 3. «Чи можу я взяти ваше крісло / підтримати вас?»Не торкайтеся людини чи її допоміжних засобів без дозволу. Якщо потрібна фізична взаємодія — спочатку запитайте. 4. «Чи буде вам зручно, якщо…?»Не вирішуйте за людину, що вона може чи не може робити. Краще запитайте про її потреби та комфорт. 5. «Перепрошую, я сказав(-ла) це некоректно».Помилитися може кожен. Якщо сказали щось недоречне, достатньо коротко перепросити, врахувати зауваження та продовжити розмову. Не потрібно завжди знаходити «ідеальні» слова. Запитуйте, слухайте відповідь і поважайте вибір людини. Спілкуйтеся з повагою. Взаємодійте на рівних. Уявіть ситуацію: ви приходите на зустріч із колегою, і співрозмовник починає розпитувати про ваші плани чи проєкти не вас, а вашого колегу. Відчуття ніякове й трохи зневажливе, правда? Приблизно це відчувають люди з інвалідністю, коли в лікарні, кафе чи на робочій зустрічі звертаються не до них, а до того, хто поруч — асистента чи рідних. Але супровід не робить людину «невидимою». Вашим співрозмовником залишається саме вона. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як будувати спілкування, коли поруч із людиною є особа, яка її супроводжує: Формулюйте запитання особисто. Замість «А що йому підказати?» чи «Запитайте в неї, чи потрібна допомога» запитуйте напряму: «Що вам підказати?» або «Чи потрібна вам допомога?». Людина сама відповість або за потреби звернеться до асистента. Звертайтеся безпосередньо до людини. Навіть якщо вона користується жестовою мовою чи асистент допомагає їй озвучувати думки, продовжуйте говорити саме зі своїм співрозмовником, а не з людиною, яка його супроводжує. Поважайте темп і дайте час на відповідь. Якщо людині потрібно трохи більше часу, щоб сформулювати думку чи відповісти, не поспішайте перемикатися на асистента з надією прискорити розмову. Не робіть припущень про спроможність. Те, що людина має супровід, не означає, що вона не приймає рішень. Завжди цікавтеся її думкою, вибором та комфортом безпосередньо в неї. Говорити з людиною, а не про неї — це найпростіший спосіб виявити повагу. Взаємодійте на рівних! Дорослим може бути ніяково, але для дитини це просто цікавість: вона бачить щось нове й намагається зрозуміти світ. А наша реакція багато в чому визначає, як вона сприйматиме інвалідність надалі. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як говорити про це спокійно й без упереджень 👇 1. Сприймайте цікавість спокійно. Не сваріть і не присоромлюйте дитину за запитання. Краще коротко поясніть те, що вона бачить: «Це протез. Він допомагає людині рухатися». 2. Використовуйте ситуації навколо. Побачили пандус чи шрифт Брайля — поясніть, для чого вони потрібні. Так розмови про інвалідність стають природною частиною пізнання світу. 3. Зважайте на вік, але відповідайте чесно. Маленьким дітям достатньо простих пояснень, старшим — можна давати більше деталей. Головне — говорити про факти без жалості, страху чи припущень. 4. Вчіть поважати особисті кордони. Цікавитися — нормально, але торкатися людини, її протеза чи крісла колісного без дозволу не варто. Навчіть дитину спочатку запитувати: «Чи можна?» або «Вам допомогти?» 5. Не знаєте відповіді — скажіть про це. Фраза «Я зараз не знаю, але давай дізнаємося разом» значно краща за вигадану відповідь або уникнення теми. Діти вчаться ставлення до інших і через реакції дорослих. Спокійні пояснення та повага до відмінностей допомагають їм сприймати різноманітність людей як природну частину життя. Збережіть допис і поділіться ним з іншими батьками. Вчимо дітей взаємодіяти на рівних. Іноді ми так хочемо допомогти, що починаємо діяти раніше, ніж встигаємо запитати. І хоча наміри можуть бути найкращими, непрохана допомога здатна викликати дискомфорт, порушити особисті кордони або навіть бути небезпечною. Тому просте правило — не припускайте, а запитайте. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку ситуацій, коли це особливо важливо 👇 1. Не відволікайте собаку-поводиря.Коли собака працює, вона допомагає людині безпечно орієнтуватися та пересуватися. Хочете погладити чи пригостити її — спочатку запитайте дозволу в людини. 2. Не допомагайте без згоди.Не беріться за крісло колісне й не підтримуйте людину під руку без попередження. Спочатку запитайте: «Вам допомогти?» Якщо так — уточніть, як саме. 3. Не торкайтеся людини з порушенням зору зненацька.Якщо хочете допомогти, привітайтеся, представтеся та запропонуйте підтримку. Якщо вона потрібна — дайте людині самій пояснити, як їй буде зручно. 4. Не поспішайте піднімати людину, якщо вона впала.Різкий рух може завдати болю або погіршити ситуацію. Якщо немає очевидної невідкладної загрози, запитайте: «Ви в порядку? Вам допомогти? Як саме?» 5. Не вирішуйте самостійно, яка локація чи маршрут будуть зручними.Доступність — це не лише наявність пандуса. Плануєте зустріч, маршрут чи захід? Запитайте про потреби людини та врахуйте їх під час організації. Навіть із найкращими намірами ми не завжди можемо знати, яка підтримка потрібна іншій людині. Не припускайте — запитайте. Саме так починається взаємодія на рівних. Межа між справжньою підтримкою та надмірною опікою буває дуже тонкою. Іноді, намагаючись проявити турботу, ми випадково ставимо людину в позицію слабшої або позбавляємо її права на самостійність. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як підтримувати, не позбавляючи самостійності. Запитуйте, а не дійте за замовчуванням. Хочете піднести речі, відчинити двері чи допомогти з кріслом колісним? Спочатку запитайте: «Вам потрібна допомога?» Не позбавляйте права на самостійність. Навіть якщо виконання певної дії займає більше часу або вимагає значних зусиль, можливість зробити це самостійно повертає відчуття власної спроможності. Дозвольте людині спробувати, мати власний досвід і навіть припуститися помилки. Уникайте токсичного позитиву. Фрази на кшталт «Все буде добре!», «Головне — посміхатися!» або «Не сумуй, ти ж сильн-ий/а!» знецінюють реальний досвід. Іноді важливіше просто вислухати й визнати почуття людини, не намагаючись одразу їх «виправити». Відмовтеся від героїзації щоденного життя. Фрази «Ти для мене герой»!», «Я б так не зміг/ла!» створюють штучний п'єдестал. Захоплюйтеся конкретними досягненнями, а не самим фактом життя з інвалідністю. Слідкуйте за інтонацією та емоціями. Не переходьте на надмірно співчутливу чи «дитячу» інтонацію. Інвалідність не означає, що з людиною потрібно говорити інакше. Говоріть у звичній для вас манері, без фальшивої м'якості та співчутливих поглядів. Зберігайте звичні функції. Інвалідність не скасовує роль людини в родині, стосунках, роботі чи спільноті. Не вирішуйте за неї, що вона тепер може або не може робити — дайте їй самій визначати свою участь. Справжня підтримка — це здатність чути, бачити особистість і взаємодіяти на рівних. Прагнення захистити від труднощів іноді призводить до протилежного ефекту: ми обмежуємо самостійність людини й вирішуємо все за неї. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як розпізнати цю межу у щоденному спілкуванні та навчитися підтримувати, не перебираючи контроль. Орієнтуйтеся на бажання людини, а не на власні побоювання. Замість «Я зроблю це сам(-а), бо тобі буде складно» запитайте: «Як ти хочеш це зробити і чи потрібна моя допомога?» Залишайте право на власні рішення. Бажання захистити людину від будь-яких труднощів зрозуміле. Але інвалідність не позбавляє права обирати, пробувати, змінювати рішення та здобувати власний досвід. Поважайте особисті кордони та приватність.Не контролюйте листування, особисті справи чи рішення людини без її згоди. Допомога не дає права втручатися в усі сфери життя людини з інвалідністю. Поважайте відмову від допомоги.Якщо у відповідь на пропозицію ви чуєте «Ні, дякую» — прийміть цю відповідь. Не наполягайте лише тому, що вам здається, ніби так буде «краще». Не вирішуйте за людину, що їй потрібно.Навіть найближчі люди не завжди можуть знати, що буде комфортним для іншого. Краще запитати, ніж діяти на основі власних припущень. Підтримуйте автономію, а не закріплюйте залежність. Автономія — це не обов’язково робити все без сторонньої допомоги. Це передусім можливість самій визначати, яка підтримка потрібна, коли і в який спосіб. Турбота не повинна ставати обмеженням самостійності. Взаємодійте на рівних! Пропонувати допомогу — природний прояв уваги та чуйності. Але не менш важливо вміти спокійно прийняти відповідь «ні». Якщо людина з інвалідністю відмовляється від допомоги, це не означає, що ваша пропозиція була недоречною. Це означає лише те, що зараз ця допомога їй не потрібна. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як правильно реагувати на відмову👇 Сприйміть «ні» спокійно.Кожна людина має право сама вирішувати, коли і яка допомога їй потрібна. Не потрібно з’ясовувати причину відмови чи переконувати змінити рішення. Не наполягайте й не допомагайте без згоди.«Та мені ж не важко!», «Давайте я все-таки допоможу» — навіть із найкращими намірами такі фрази можуть перетворити пропозицію на тиск. Почули «ні» — поважайте відповідь. Не створюйте ніяковості.Не потрібно надмірно вибачатися, ображатися чи змінювати тон. Простого «Добре» або «Зрозуміло» цілком достатньо. Залиште можливість звернутися пізніше.Якщо ви залишаєтеся поруч, можна сказати: «Добре. Якщо щось знадобиться — звертайтеся». Так, ви пропонуєте підтримку без тиску. Запропонувати допомогу — це прояв уваги. Прийняти «ні» — прояв поваги. Поважайте вибір та особисті кордони. Взаємодійте на рівних! Коли ветерани та ветеранки з інвалідністю повертаються до цивільного життя, суспільство часто стикається з власним внутрішнім конфліктом: ми хочемо висловити вдячність, боїмося сказати щось не так, ніяковіємо через травму та впадаємо у жалість або, навпаки, скочуємося в надмірну героїзацію. Варто пам’ятати, що вдячність проявляється через тактовність, відмову від стереотипів та взаємодію на рівних. У рамках кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено поради, як це має виглядати у щоденному спілкуванні 👇 Фокусуйтеся на внеску, а не на травмі. Жалість бачить передусім те, що людина втратила. Вдячність бачить те, що людина зробила для захисту інших, і поважає її ціну. Говоріть і думайте з позиції поваги до сили, а не співчуття до стану. Обирайте стримані та гідні форми подяки. Жалісливі промови, надмірна емоційність змушують ветерана обробляти ще й ваші емоції. Простий, спокійний жест (наприклад, прикладена до серця долоня чи лаконічне «Дякую за захист») передає повагу без порушення чужих кордонів. Не знецінюйте досвід жалісливими фразами. Висловами на кшталт «Такий молодий, а вже без ноги» чи «За що ж тобі таке» немає місця в етичній комунікації. Вони позбавляють ветерана суб’єктності й заганяють у роль «постраждалого», якою він чи вона не обмежуються. Запитання про поранення — це не вияв уваги. Намагання розпитати деталі бойових дій чи обставини отримання травми найчастіше живляться чужою цікавістю або тією ж жалістю. Якщо ветеран захоче поділитися цим досвідом — він зробить це сам. У спілкуванні орієнтуйтеся на цивільні теми, спільні інтереси та буденні справи. Коли ми перестаємо дивитися на інвалідність крізь призму жалості чи надмірної опіки, змінюється сама взаємодія між людьми. Взаємодія на рівних — це не складний набір спеціальних правил, а повага до вибору, автономії та особистих кордонів іншої людини. Що змінюється, коли такий підхід стає нормою? 👇 1. Зникає зайва напруга.Менше страху сказати «щось не те», особливого тону та ніяковості — більше природного спілкування без штучної дистанції. 2. Залишається простір для власних рішень.Замість надмірної опіки та рішень за людину — повага до її вибору й права самій визначати, коли і яка підтримка їй потрібна. 3. Зникають бар’єри у щоденному житті.Безбар’єрність — це не лише пандуси, ліфти чи доступні входи. Це також можливість навчатися, працювати, користуватися послугами, дружити та брати участь у житті громади без упереджень і зайвих перешкод. 4. Спілкування стає рівноправним.Зникає поділ на «того, хто завжди допомагає» і «того, кому завжди потрібна допомога». Натомість з’являється взаємний обмін думками, досвідом і підтримкою. Взаємодія на рівних змінює не лише наше спілкування. Вона допомагає створювати суспільство, у якому кожен може брати участь у житті громади, робити власний вибір і бути почутим. Взаємодіймо на рівних! Цей інформаційний продукт став можливим завдяки щедрій підтримці, наданій Урядом Сполучених Штатів Америки. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті та не обов’язково відображає погляди Уряду Сполучених Штатів Америки. Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/kampaniia-vzaiemodii-na-rivnykh https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/kampaniia-vzaiemodii-na-rivnykh Fri, 02 Oct 2026 11:08:32 +0300 Безбар’єрна громада – це не лише доступний простір, а й повага та рівне ставлення одне до одного У межах кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, створено відео, яке показує просту річ: бар’єри бувають не лише фізичними, вони можуть виникати у наших поглядах, реакціях і ставленні до інших. Стереотипи, упередження та припущення про те, що людина може чи не може через інвалідність, теж створюють дистанцію. Особливо коли люди спочатку бачать інвалідність, а вже потім саму людину. Але інвалідність — це лише одна з характеристик людини, а не те, що визначає її повністю. Саме такими є й герої цього відео: різними людьми зі своїми історіями, інтересами та цілями. Поліна створює власну лінійку одягу й підбирає тканини для нової колекції. Владислав тримає дисципліну на тренуваннях і готується до чергового матчу. Маша живе в ритмі хіп-хопу та обирає майбутню професію. А ще Поліна, Владислав і Маша мають інвалідність. Але що ми помічаємо найперше? Дослідження показують, що у ставленні українців до людей з інвалідністю досі переважають співчуття та бажання допомогти. Та коли інвалідність стає головним, що ми бачимо в людині, поза увагою можуть залишатися її ролі, захоплення, професійні досягнення, амбіції, характер і мрії. Інвалідність — лише одна з характеристик людини. Вона може бути частиною її досвіду, але не визначає її повністю. Як навчитися бачити цю багатогранність. Усе починається з того, куди ми спрямовуємо свою увагу: Помічайте перш за все особистість. Запитайте при знайомстві: чим людина живе, про що мріє, чим займається? Взаємодійте насамперед з фахівцем, колегою, сусідом тощо. Обирайте повагу замість жалю. Підтримка важлива, але справжня рівність починається з поваги до самостійності, вибору та особистих кордонів людини. Не робіть передчасних висновків. Зовнішність не говорить про те, що людина може або не може, чого вона потребує чи якої допомоги хоче. Якщо хочете дізнатися більше або допомогти — запитайте про це. Бачте більше за стереотипи. Взаємодійте на рівних.  Безбар’єрна громада – це не лише доступний простір, а й повага та рівне ставлення одне до одного У межах кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, створено відео, яке показує просту річ: бар’єри бувають не лише фізичними, вони можуть виникати у наших поглядах, реакціях і ставленні до інших. Стереотипи, упередження та припущення про те, що людина може чи не може через інвалідність, теж створюють дистанцію. Особливо коли люди спочатку бачать інвалідність, а вже потім саму людину. Але інвалідність — це лише одна з характеристик людини, а не те, що визначає її повністю. Саме такими є й герої цього відео: різними людьми зі своїми історіями, інтересами та цілями. Поліна створює власну лінійку одягу й підбирає тканини для нової колекції. Владислав тримає дисципліну на тренуваннях і готується до чергового матчу. Маша живе в ритмі хіп-хопу та обирає майбутню професію. А ще Поліна, Владислав і Маша мають інвалідність. Але що ми помічаємо найперше? Дослідження показують, що у ставленні українців до людей з інвалідністю досі переважають співчуття та бажання допомогти. Та коли інвалідність стає головним, що ми бачимо в людині, поза увагою можуть залишатися її ролі, захоплення, професійні досягнення, амбіції, характер і мрії. Інвалідність — лише одна з характеристик людини. Вона може бути частиною її досвіду, але не визначає її повністю. Як навчитися бачити цю багатогранність. Усе починається з того, куди ми спрямовуємо свою увагу: Помічайте перш за все особистість. Запитайте при знайомстві: чим людина живе, про що мріє, чим займається? Взаємодійте насамперед з фахівцем, колегою, сусідом тощо. Обирайте повагу замість жалю. Підтримка важлива, але справжня рівність починається з поваги до самостійності, вибору та особистих кордонів людини. Не робіть передчасних висновків. Зовнішність не говорить про те, що людина може або не може, чого вона потребує чи якої допомоги хоче. Якщо хочете дізнатися більше або допомогти — запитайте про це. Бачте більше за стереотипи. Взаємодійте на рівних.  https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/8-tsentr-rekrutynhu-op-skhid-sukhoputnykh-viisk-zbroinykh-syl-ukrainy https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/8-tsentr-rekrutynhu-op-skhid-sukhoputnykh-viisk-zbroinykh-syl-ukrainy Fri, 02 Oct 2026 11:04:36 +0300 8 центр рекрутингу оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України розпочав свою роботу в місті Дніпро. Ми допомагаємо знайти своє місце у війську з урахуванням освіти, досвіду та побажань. Знайомство зі службою тут починається з розмови про ваші можливості, очікування та побажання. Головна перевага звернення до нашого центру — можливість заздалегідь дізнатися про майбутню службу та особисто прийняти участь у виборі майбутньої професії та підрозділу. Наші рекрутери запропонують актуальні військові вакансії, пояснять умови та обов’язки служби, терміни підготовки, допоможуть зробити найкраший вибір саме для Вас. Ви отримаєте персональний супровід на кожному етапі: від Вашого першого дзвінка (звернення), підбору спеціальності до оформлення й направлення в обраний підрозділ. Ваш персональний рекрутер буде завжди з Вами поруч та на зв’язку в готовності відповісти на запитання та узгодити подальші кроки. У підрозділах Сухопутних військ ЗСУ є вакансії фахівців з безпілотних систем, зв’язку, ІТ, медицини, логістики, ремонту техніки та інших напрямів. Ваші цивільні навички можуть стати основою майбутньої військової професії. Відсутність досвіду – не є проблемою. Для першої консультації не потрібно вже мати остаточне рішення щодо служби. Зверніться, щоб отримати вичерпні відповіді, дізнатися про можливості та зробити усвідомлений вибір.  8 центр рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ у Дніпрі — тіій наступний крок. Контакти 8 центру рекрутингу: Місто: Дніпро (точну адресу повідомляє рекрутер під час дзвінка — з міркувань безпеки місце розташування не вказуємо) Телефон: +38 (098) 808 08 28 (безкоштовний номер 0 800 зʼявиться згодом) WhatsApp, Telegram, Viber: за цим самим номером. Офіційний сайт: www.8recruiting.army. Електронна пошта для звернень і резюме: info@8recruiting.army. 8 центр рекрутингу – твій наступний крок. 8 центр рекрутингу оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України розпочав свою роботу в місті Дніпро. Ми допомагаємо знайти своє місце у війську з урахуванням освіти, досвіду та побажань. Знайомство зі службою тут починається з розмови про ваші можливості, очікування та побажання. Головна перевага звернення до нашого центру — можливість заздалегідь дізнатися про майбутню службу та особисто прийняти участь у виборі майбутньої професії та підрозділу. Наші рекрутери запропонують актуальні військові вакансії, пояснять умови та обов’язки служби, терміни підготовки, допоможуть зробити найкраший вибір саме для Вас. Ви отримаєте персональний супровід на кожному етапі: від Вашого першого дзвінка (звернення), підбору спеціальності до оформлення й направлення в обраний підрозділ. Ваш персональний рекрутер буде завжди з Вами поруч та на зв’язку в готовності відповісти на запитання та узгодити подальші кроки. У підрозділах Сухопутних військ ЗСУ є вакансії фахівців з безпілотних систем, зв’язку, ІТ, медицини, логістики, ремонту техніки та інших напрямів. Ваші цивільні навички можуть стати основою майбутньої військової професії. Відсутність досвіду – не є проблемою. Для першої консультації не потрібно вже мати остаточне рішення щодо служби. Зверніться, щоб отримати вичерпні відповіді, дізнатися про можливості та зробити усвідомлений вибір.  8 центр рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ у Дніпрі — тіій наступний крок. Контакти 8 центру рекрутингу: Місто: Дніпро (точну адресу повідомляє рекрутер під час дзвінка — з міркувань безпеки місце розташування не вказуємо) Телефон: +38 (098) 808 08 28 (безкоштовний номер 0 800 зʼявиться згодом) WhatsApp, Telegram, Viber: за цим самим номером. Офіційний сайт: www.8recruiting.army. Електронна пошта для звернень і резюме: info@8recruiting.army. 8 центр рекрутингу – твій наступний крок. Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/0217-zhovtnia-2027-roku-36-richchia-revoliutsii-na-hraniti https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/0217-zhovtnia-2027-roku-36-richchia-revoliutsii-na-hraniti Fri, 02 Oct 2026 08:00:00 +0300 02 – 17 жовтня 2026 року в Україні відзначається 36-річчя Революції на граніті.  Це масова студентська акція громадянської непокори, спрямована на захист національних інтересів Українського народу, яка заклала традиції демократичних форм протесту, що спиралися на ідею ненасильницького спротиву та передбачали високий ступень самоорганізації. Жовтневі події 1990 року створили передумови для ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, його підтримки на референдумі 01 грудня 1991 року та розпаду СРСР, а також довели важливість і результативність боротьби за демократичні цінності та свободи.  Український інститут національної пам’яті та Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності підготували до цього дня тематичні інформаційні матеріали, що наведені нижче: 02 – 17 жовтня 2026 року в Україні відзначається 36-річчя Революції на граніті.  Це масова студентська акція громадянської непокори, спрямована на захист національних інтересів Українського народу, яка заклала традиції демократичних форм протесту, що спиралися на ідею ненасильницького спротиву та передбачали високий ступень самоорганізації. Жовтневі події 1990 року створили передумови для ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, його підтримки на референдумі 01 грудня 1991 року та розпаду СРСР, а також довели важливість і результативність боротьби за демократичні цінності та свободи.  Український інститут національної пам’яті та Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності підготували до цього дня тематичні інформаційні матеріали, що наведені нижче: Пам'ятні дати https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/u-vyshnivskii-selyshchnii-terytorialnii-hromadi-vidbuvsia-avtoprobih-do-dnia-zakhysnykiv-i-zakhysnyts-ukrainy https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/u-vyshnivskii-selyshchnii-terytorialnii-hromadi-vidbuvsia-avtoprobih-do-dnia-zakhysnykiv-i-zakhysnyts-ukrainy Thu, 01 Oct 2026 15:05:00 +0300 Сьогодні, 1 жовтня, у День Захисників і Захисниць України, мешканці та представники Вишнівської селищної територіальної громади об’єдналися, щоб вшанувати тих, хто боронить Україну, пам’ять полеглих Героїв та підтримати родини наших Захисників і Захисниць. Учасники автопробігу вирушили від адміністративної будівлі Вишнівської селищної ради та проїхали до Просторів вшанування пам’яті загиблих Захисників у с-щі Вишневе, с. Лозуватка та с. Комісарівка. На кожній зупинці присутні покладали квіти до пам’ятних місць та схиляли голови перед пам’яттю Героїв, які віддали найдорожче за свободу і незалежність України. 🇺🇦 Під час заходу лунав Державний Гімн України. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх Захисників і Захисниць України, які загинули, захищаючи нашу державу. Особливі слова підтримки сьогодні звучали для родин військовослужбовців, а також для тих сімей, які продовжують чекати на своїх рідних, зниклих безвісти. Цей автопробіг став не просто спільною поїздкою. Це був наш спільний жест пам’яті, вдячності та підтримки. Ми пам’ятаємо тих, хто не повернувся.Ми підтримуємо тих, хто чекає.Ми дякуємо тим, хто сьогодні боронить Україну.Ми не забуваємо. 🇺🇦 Щиро дякуємо всім, хто долучився до заходу, хто був поруч, хто ніс український прапор та своєю присутністю продемонстрував єдність нашої громади. Нехай пам’ять про наших Героїв назавжди залишається живою, а Україна неодмінно вистоїть і переможе. Слава Україні!Героям слава! 🇺🇦 Сьогодні, 1 жовтня, у День Захисників і Захисниць України, мешканці та представники Вишнівської селищної територіальної громади об’єдналися, щоб вшанувати тих, хто боронить Україну, пам’ять полеглих Героїв та підтримати родини наших Захисників і Захисниць. Учасники автопробігу вирушили від адміністративної будівлі Вишнівської селищної ради та проїхали до Просторів вшанування пам’яті загиблих Захисників у с-щі Вишневе, с. Лозуватка та с. Комісарівка. На кожній зупинці присутні покладали квіти до пам’ятних місць та схиляли голови перед пам’яттю Героїв, які віддали найдорожче за свободу і незалежність України. 🇺🇦 Під час заходу лунав Державний Гімн України. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх Захисників і Захисниць України, які загинули, захищаючи нашу державу. Особливі слова підтримки сьогодні звучали для родин військовослужбовців, а також для тих сімей, які продовжують чекати на своїх рідних, зниклих безвісти. Цей автопробіг став не просто спільною поїздкою. Це був наш спільний жест пам’яті, вдячності та підтримки. Ми пам’ятаємо тих, хто не повернувся.Ми підтримуємо тих, хто чекає.Ми дякуємо тим, хто сьогодні боронить Україну.Ми не забуваємо. 🇺🇦 Щиро дякуємо всім, хто долучився до заходу, хто був поруч, хто ніс український прапор та своєю присутністю продемонстрував єдність нашої громади. Нехай пам’ять про наших Героїв назавжди залишається живою, а Україна неодмінно вистоїть і переможе. Слава Україні!Героям слава! 🇺🇦 Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/1-zhovtnia-den-zakhysnykiv-ta-zakhysnyts-ukrainy26 https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/1-zhovtnia-den-zakhysnykiv-ta-zakhysnyts-ukrainy26 Thu, 01 Oct 2026 08:00:00 +0300 1 жовтня в Україні відзначається День Захисників і Захисниць Це свято запроваджено 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві. Цей День пов’язаний із українським традиційним святом Покрови Пресвятої Богородиці - захисниці від ворогів. Божу Матір дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят. Козацькі традиції бережуть та розвивають сучасні захисники і захисниці України. День Захисників і Захисниць - передусім свято тих, хто відстоює незалежність, а ми маємо змогу жити повсякденним життям - працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей. У цей день ми вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та українських героїв різних епох. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Дякуємо всім, хто боронить нашу незалежність і згадуємо кожного та кожну, хто віддав життя за Україну. Наша подяка Силам безпеки та оборони України не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі й колеги, котрі стоять на захисті країни та свободи. Найпростіша подяка - підтримувати донатами бойові підрозділи. Обов’язок кожного з нас - бути міцним тилом нашої армії, з максимальною самовіддачею посилювати й підтримувати наших оборонців і наближати Перемогу. Українська армія стала однією із найбоєздатніших у світі. Сьогодні, як і впродовж століть, наші захисники і захисниці є щитом Європи. Війна формує та гартує українську націю. Героїзмом, відвагою та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу й в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть Перемогу. З нагоди Величних Свят висловлюємо шану та подяку чоловікам і жінкам, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України. У цей святковий день щиро бажаємо вам мирного неба, міцного козацького здоров’я, надійного родинного тилу та високих досягнень у справі захисту України, Перемоги! Дякуємо кожному з вас, хто сьогодні в строю боронить нашу землю від російського окупанта. На жаль, війна не буває без жертв і серед наших земляків є й ті, хто віддав свої життя за мир на рідній землі. Пам’ять про них назавжди залишиться в серцях жителів нашої громади. Велика вдячність і світла пам’ять усім, хто віддав своє життя за всіх нас та заради нашої Батьківщини. Слава Захисникам України! Герої не вмирають! Вони навічно залишаються в наших серцях і пам’яті. Пам’ятаємо і будемо пам’ятати… 1 жовтня в Україні відзначається День Захисників і Захисниць Це свято запроваджено 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві. Цей День пов’язаний із українським традиційним святом Покрови Пресвятої Богородиці - захисниці від ворогів. Божу Матір дуже шанували козаки, а Покрова для них була одним із найвеличніших свят. Козацькі традиції бережуть та розвивають сучасні захисники і захисниці України. День Захисників і Захисниць - передусім свято тих, хто відстоює незалежність, а ми маємо змогу жити повсякденним життям - працювати, творити, відпочивати, виховувати дітей. У цей день ми вшановуємо сучасних захисників і захисниць України та українських героїв різних епох. Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції. Дякуємо всім, хто боронить нашу незалежність і згадуємо кожного та кожну, хто віддав життя за Україну. Наша подяка Силам безпеки та оборони України не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі й колеги, котрі стоять на захисті країни та свободи. Найпростіша подяка - підтримувати донатами бойові підрозділи. Обов’язок кожного з нас - бути міцним тилом нашої армії, з максимальною самовіддачею посилювати й підтримувати наших оборонців і наближати Перемогу. Українська армія стала однією із найбоєздатніших у світі. Сьогодні, як і впродовж століть, наші захисники і захисниці є щитом Європи. Війна формує та гартує українську націю. Героїзмом, відвагою та самовідданістю нинішні захисники і захисниці завоювали найвищий рівень довіри в українців. Цим ми викликаємо повагу й в світі. Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть Перемогу. З нагоди Величних Свят висловлюємо шану та подяку чоловікам і жінкам, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України. У цей святковий день щиро бажаємо вам мирного неба, міцного козацького здоров’я, надійного родинного тилу та високих досягнень у справі захисту України, Перемоги! Дякуємо кожному з вас, хто сьогодні в строю боронить нашу землю від російського окупанта. На жаль, війна не буває без жертв і серед наших земляків є й ті, хто віддав свої життя за мир на рідній землі. Пам’ять про них назавжди залишиться в серцях жителів нашої громади. Велика вдячність і світла пам’ять усім, хто віддав своє життя за всіх нас та заради нашої Батьківщини. Слава Захисникам України! Герої не вмирають! Вони навічно залишаються в наших серцях і пам’яті. Пам’ятаємо і будемо пам’ятати… Пам'ятні дати https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/tovarystva-chervonoho-khresta-ukrainy-navchannia-perezavantazhennia-rozshyrennia-mozhlyvostei-dlia-pratsevlashtuvannia https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/tovarystva-chervonoho-khresta-ukrainy-navchannia-perezavantazhennia-rozshyrennia-mozhlyvostei-dlia-pratsevlashtuvannia Wed, 30 Sep 2026 15:25:36 +0300 можливість безоплатного навчання в рамках проєкту Товариства Червоного Хреста України «Перезавантаження: розширення можливостей для працевлаштування». Проєкт спрямований на надання сучасних знань і практичних навичок, затребуваних на ринку праці. Запрошуємо бенефіціарів на безоплатне офлайн-навчання за напрямами: • логістика; • підприємництво. Формат навчання: офлайн Тривалість: 2 місяці Вартість: безоплатно Кількість місць обмежена! Реєстрація та детальна інформація: https://forms.gle/LDarhXwhegSeCUjv7 https://t.me/restart_dnipro Телефон для консультацій: +38 (067) 426-54-40 До участі у проєкті запрошуються особи, які належать до таких категорій вразливості: 1. Внутрішньо переміщені особи (ВПО). 2. Місцеві мешканці та репатріанти, якщо вони належать до однієї з наступних категорій: • особи з інвалідністю; • особи з хронічними захворюваннями та медичними станами, які суттєво обмежують їхню здатність займатися звичайною трудовою діяльністю; • демобілізовані військовослужбовці та члени їхніх сімей (родичі 1-го ступеня споріднення); • одинокі батьки та опікуни, які виховують неповнолітніх дітей (до 18 років або до 23 років, якщо вони навчаються на денній формі навчання); • члени домогосподарств, які мають на утриманні осіб з інвалідністю або осіб похилого віку; • сім’ї з двома і більше неповнолітніми дітьми (віком до 18 років або до 23 років, якщо вони навчаються на денній формі навчання); • вагітні та жінки з дітьми до 1-го року; • особи, які проживають у сільській місцевості та виховують двох або більше неповнолітніх дітей (віком до 18 років або до 23 років, якщо вони навчаються на денній формі навчання); • особи, яким залишилося 10 років до пенсійного віку або які вже перебувають у пенсійному віці; • молоді люди віком до 35 років, які не працюють та не навчаються; • люди, які не мають роботи 12 місяців і більше; • постраждалі від гендерно зумовленого насильства; • члени сімей (родичі 1-го ступеня споріднення) військовополонених, загиблих та зниклих безвісти захисників України; • особи, чиє майно було знищено або пошкоджено, у тому числі в результаті збройного конфлікту; • ромські громади та інші етнічні меншини; • члени домогосподарств з низьким рівнем доходу. можливість безоплатного навчання в рамках проєкту Товариства Червоного Хреста України «Перезавантаження: розширення можливостей для працевлаштування». Проєкт спрямований на надання сучасних знань і практичних навичок, затребуваних на ринку праці. Запрошуємо бенефіціарів на безоплатне офлайн-навчання за напрямами: • логістика; • підприємництво. Формат навчання: офлайн Тривалість: 2 місяці Вартість: безоплатно Кількість місць обмежена! Реєстрація та детальна інформація: https://forms.gle/LDarhXwhegSeCUjv7 https://t.me/restart_dnipro Телефон для консультацій: +38 (067) 426-54-40 До участі у проєкті запрошуються особи, які належать до таких категорій вразливості: 1. Внутрішньо переміщені особи (ВПО). 2. Місцеві мешканці та репатріанти, якщо вони належать до однієї з наступних категорій: • особи з інвалідністю; • особи з хронічними захворюваннями та медичними станами, які суттєво обмежують їхню здатність займатися звичайною трудовою діяльністю; • демобілізовані військовослужбовці та члени їхніх сімей (родичі 1-го ступеня споріднення); • одинокі батьки та опікуни, які виховують неповнолітніх дітей (до 18 років або до 23 років, якщо вони навчаються на денній формі навчання); • члени домогосподарств, які мають на утриманні осіб з інвалідністю або осіб похилого віку; • сім’ї з двома і більше неповнолітніми дітьми (віком до 18 років або до 23 років, якщо вони навчаються на денній формі навчання); • вагітні та жінки з дітьми до 1-го року; • особи, які проживають у сільській місцевості та виховують двох або більше неповнолітніх дітей (віком до 18 років або до 23 років, якщо вони навчаються на денній формі навчання); • особи, яким залишилося 10 років до пенсійного віку або які вже перебувають у пенсійному віці; • молоді люди віком до 35 років, які не працюють та не навчаються; • люди, які не мають роботи 12 місяців і більше; • постраждалі від гендерно зумовленого насильства; • члени сімей (родичі 1-го ступеня споріднення) військовополонених, загиблих та зниклих безвісти захисників України; • особи, чиє майно було знищено або пошкоджено, у тому числі в результаті збройного конфлікту; • ромські громади та інші етнічні меншини; • члени домогосподарств з низьким рівнем доходу. Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/zaproshuiemo-na-avtoprobih-1-zhovtnia https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/zaproshuiemo-na-avtoprobih-1-zhovtnia Wed, 30 Sep 2026 10:12:23 +0300 🇺🇦 1 жовтня – День Захисників і Захисниць України. Це день, коли ми особливо гостро згадуємо тих, хто боронить нашу державу, тих, хто не повернувся з війни, і тих, на кого досі чекають вдома. Запрошуємо мешканців Вишнівської селищної територіальної громади долучитися до автопробігу, присвяченого нашим Захисникам і Захисницям. Це буде акція на підтримку родин військовослужбовців, на вшанування пам’яті полеглих Героїв та на привернення уваги до тих Захисників і Захисниць, які сьогодні мають статус зниклих безвісти. Бо пам’ять – це не лише слова. Підтримка – це не лише співчуття. Наша присутність, наша єдність і наша увага – це те, що ми можемо зробити разом. 🕤 Збір учасників – о 9:30 📍 с-ще Вишневе, вул. Центральна, 47 (поруч з адміністративною будівлею Вишнівської селищної ради). 🚗 Маршрут автопробігу: 🇺🇦 с-ще Вишневе – Простір вшанування пам’яті загиблих Захисників ⬇️ 🇺🇦 с. Лозуватка – Простір вшанування пам’яті загиблих Захисників ⬇️ 🇺🇦 с. Комісарівка – Простір вшанування пам’яті загиблих Захисників На кожній зупинці відбудеться покладання квітів та вшанування пам’яті полеглих Захисників України. В разі можливості, просимо взяти з собою з собою квіти для покладання. Усі необхідні організаційні інструкції учасники отримають під час збору. 🇺🇦 Просимо, за можливості, прикрасити свої автомобілі Державним Прапором України та українською символікою. Ми підтримуємо. Ми чекаємо. Ми не забуваємо. Долучайтеся до автопробігу. Разом вшануємо тих, завдяки кому маємо можливість жити, працювати та берегти Україну. Слава Україні! 🇺🇦 🇺🇦 1 жовтня – День Захисників і Захисниць України. Це день, коли ми особливо гостро згадуємо тих, хто боронить нашу державу, тих, хто не повернувся з війни, і тих, на кого досі чекають вдома. Запрошуємо мешканців Вишнівської селищної територіальної громади долучитися до автопробігу, присвяченого нашим Захисникам і Захисницям. Це буде акція на підтримку родин військовослужбовців, на вшанування пам’яті полеглих Героїв та на привернення уваги до тих Захисників і Захисниць, які сьогодні мають статус зниклих безвісти. Бо пам’ять – це не лише слова. Підтримка – це не лише співчуття. Наша присутність, наша єдність і наша увага – це те, що ми можемо зробити разом. 🕤 Збір учасників – о 9:30 📍 с-ще Вишневе, вул. Центральна, 47 (поруч з адміністративною будівлею Вишнівської селищної ради). 🚗 Маршрут автопробігу: 🇺🇦 с-ще Вишневе – Простір вшанування пам’яті загиблих Захисників ⬇️ 🇺🇦 с. Лозуватка – Простір вшанування пам’яті загиблих Захисників ⬇️ 🇺🇦 с. Комісарівка – Простір вшанування пам’яті загиблих Захисників На кожній зупинці відбудеться покладання квітів та вшанування пам’яті полеглих Захисників України. В разі можливості, просимо взяти з собою з собою квіти для покладання. Усі необхідні організаційні інструкції учасники отримають під час збору. 🇺🇦 Просимо, за можливості, прикрасити свої автомобілі Державним Прапором України та українською символікою. Ми підтримуємо. Ми чекаємо. Ми не забуваємо. Долучайтеся до автопробігу. Разом вшануємо тих, завдяки кому маємо можливість жити, працювати та берегти Україну. Слава Україні! 🇺🇦 Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/426-okremyi-polk-bezpilotnykh-system-tekhnolohii-shcho-zminiuiut-pravyla-hry https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/426-okremyi-polk-bezpilotnykh-system-tekhnolohii-shcho-zminiuiut-pravyla-hry Tue, 29 Sep 2026 14:44:49 +0300 В 426 окремому полку безпілотних систем ми знаємо ціну кожної хвилини та кожного рішення. Це не просто робота — це стратегічне мислення, сучасні технології та бездоганна злагодженість команди, яка реально впливає на хід подій. У дитинстві хтось мріяв стати пілотом. Хтось — грати в комп'ютерні ігри цілими днями і щоб за це ще й платили. Виявляється, можна отримати і те, і те одночасно. З 426 будні, про які раніше можна було тільки мріяти  Ти готовий стати частиною команди, що створює перемогу? Не чекай — дій! ⚡️ +38 050 426 0 426 https://www.instagram.com/426.opbs.marines/   В 426 окремому полку безпілотних систем ми знаємо ціну кожної хвилини та кожного рішення. Це не просто робота — це стратегічне мислення, сучасні технології та бездоганна злагодженість команди, яка реально впливає на хід подій. У дитинстві хтось мріяв стати пілотом. Хтось — грати в комп'ютерні ігри цілими днями і щоб за це ще й платили. Виявляється, можна отримати і те, і те одночасно. З 426 будні, про які раніше можна було тільки мріяти  Ти готовий стати частиною команди, що створює перемогу? Не чекай — дій! ⚡️ +38 050 426 0 426 https://www.instagram.com/426.opbs.marines/   https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/dopomoha-oleshkam-viiskovosluzhbovtsi-11-i-bryhady-nhu-doluchylysia-do-masshtabnoi-humanitarnoi-operatsii-na-khersonshchyni https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/dopomoha-oleshkam-viiskovosluzhbovtsi-11-i-bryhady-nhu-doluchylysia-do-masshtabnoi-humanitarnoi-operatsii-na-khersonshchyni Tue, 29 Sep 2026 10:41:39 +0300 В окупованих ворогом Олешках Херсонської області уже кілька років немає ані газу, ані світла, ані води. Фактично близько двох тисяч мешканців, які все ще живуть у цьому населеному пункті, зокрема пів сотні дітей, є заручниками російських загарбників. Окупанти не випускають олешківців за межі населеного пункту, не дбають про них, не дають можливості розводити худобу та вирощувати овочі та фрукти хоча б для того, щоб прогодувати себе та свої родини. Люди позбавлені зв’язку та ліків. З метою допомогти українцям, які наразі живуть у вкрай складних умовах, військовослужбовці батальйону безпілотних систем спеціального призначення 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України спільно з іншими підрозділами Сил оборони взяли участь у масштабній гуманітарній операції на Херсонщині. Завдяки безпілотним літальним апаратам гвардійці Одещини не лише допомагають звільняти нашу землю від ворога, а й регулярно доставляють гуманітарну допомогу на окуповані території: їжу, ліки, засоби гігієни, зарядні пристрої, питну воду тощо. У рамках гуманітарної операції було здійснено багато таких вильотів і доставок провізії у різні точки загальною вагою 4 тонни. Найбільше доставили саме військовослужбовці батальйону безпілотних систем спеціального призначення 11-ї бригади НГУ. Переглянути відео на YouTube: YouTube — «Допомога Олешкам» Приєднуйся до наших підрозділів БпЛА! Телефони: +38 096 717 30 12 +38 067 835 51 43 Наш сайт: 11brigade.com.ua Telegram: BrigadeNGU11 Підтримати бригаду: Підтримати 11-ту бригаду Номер картки конверта: 5168 7521 3978 4063 В окупованих ворогом Олешках Херсонської області уже кілька років немає ані газу, ані світла, ані води. Фактично близько двох тисяч мешканців, які все ще живуть у цьому населеному пункті, зокрема пів сотні дітей, є заручниками російських загарбників. Окупанти не випускають олешківців за межі населеного пункту, не дбають про них, не дають можливості розводити худобу та вирощувати овочі та фрукти хоча б для того, щоб прогодувати себе та свої родини. Люди позбавлені зв’язку та ліків. З метою допомогти українцям, які наразі живуть у вкрай складних умовах, військовослужбовці батальйону безпілотних систем спеціального призначення 11-ї бригади імені Михайла Грушевського Південного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України спільно з іншими підрозділами Сил оборони взяли участь у масштабній гуманітарній операції на Херсонщині. Завдяки безпілотним літальним апаратам гвардійці Одещини не лише допомагають звільняти нашу землю від ворога, а й регулярно доставляють гуманітарну допомогу на окуповані території: їжу, ліки, засоби гігієни, зарядні пристрої, питну воду тощо. У рамках гуманітарної операції було здійснено багато таких вильотів і доставок провізії у різні точки загальною вагою 4 тонни. Найбільше доставили саме військовослужбовці батальйону безпілотних систем спеціального призначення 11-ї бригади НГУ. Переглянути відео на YouTube: YouTube — «Допомога Олешкам» Приєднуйся до наших підрозділів БпЛА! Телефони: +38 096 717 30 12 +38 067 835 51 43 Наш сайт: 11brigade.com.ua Telegram: BrigadeNGU11 Підтримати бригаду: Підтримати 11-ту бригаду Номер картки конверта: 5168 7521 3978 4063 Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/corteva-agriscience-rozpochynaie-reiestratsiiu-na-osvitno-hrantovu-prohramu-dlia-fermerok-talenta-2026-2027 https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/corteva-agriscience-rozpochynaie-reiestratsiiu-na-osvitno-hrantovu-prohramu-dlia-fermerok-talenta-2026-2027 Mon, 28 Sep 2026 12:10:25 +0300 Міжнародна сільськогосподарська науково-дослідницька компанія Corteva Agriscience оголосила про проведення освітньо-грантової програми для жінок-фермерок TalentA-2026-2027 задля зміцнення та розвитку жіночого фермерства в умовах повномасштабної війни, яку росія розв’язала проти України. ГО «Буковинська агенція регіонального розвитку» є організаційним партнером програми.  Програма передбачає проведення навчального онлайн-хабу, який охоплюватиме широкий спектр тем з управління бізнесом, а також грантову програму для учасниць. Цільове спрямування грантів – розвиток або впровадження переробки та впровадження складових соціальної відповідальності, що сприятиме досягненню цілей сталого розвитку і задоволення актуальних потреб територіальних громад. У 2026 році призовий фонд програми становить понад 600 тисяч гривень і буде розподілений між проєктами, що отримають найвищі оцінки за рішенням членів експертної ради. Хто може взяти участь? Аби долучитись до програми TalentA-2026-2027 жінка-фермерка має відповідати таким критеріям участі: постійно працює в, і/або є власницею/співвласницею сільськогосподарського виробництва (незалежно від форми власності), яке офіційно зареєстроване й здійснює діяльність в агросекторі не менше одного року; жінка або сільськогосподарське виробництво, на якому вона працює, є власницею або співвласницею, зареєстровані у населеному пункті України з чисельністю населення не більше 10 000 осіб; вчасно зареєструвалась для участі в програмі, заповнивши анкету-заявку; на момент заповнення анкети-заявки має 18 років; щодо неї не розглядаються справи про адміністративні правопорушення; не є підозрюваною та/або обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення; не має судимості за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; не працевлаштована в групі компаній Corteva Agriscience або юридичних особах, що співпрацюють із Corteva Agriscience для надання послуг; не була учасницею програми TalentA 2020 – 2025 років; ознайомилась із Правилами Програми, прийняла їх умови та зобов'язалась їх виконувати. Участь у Програмі є безкоштовною,  її мета – дати знання та ідеї саме тим, хто прагне розвитку та вдосконалення. Як взяти участь? Для цього необхідно зареєструватись за посиланням: TalentA2026- 2027 Реєстрація триватиме до 30 вересня  2026 р. (включно).    Учасниць, які пройшли відбір, буде особисто повідомлено про результати через електронну адресу, зазначену в формі реєстрації. Міжнародна сільськогосподарська науково-дослідницька компанія Corteva Agriscience оголосила про проведення освітньо-грантової програми для жінок-фермерок TalentA-2026-2027 задля зміцнення та розвитку жіночого фермерства в умовах повномасштабної війни, яку росія розв’язала проти України. ГО «Буковинська агенція регіонального розвитку» є організаційним партнером програми.  Програма передбачає проведення навчального онлайн-хабу, який охоплюватиме широкий спектр тем з управління бізнесом, а також грантову програму для учасниць. Цільове спрямування грантів – розвиток або впровадження переробки та впровадження складових соціальної відповідальності, що сприятиме досягненню цілей сталого розвитку і задоволення актуальних потреб територіальних громад. У 2026 році призовий фонд програми становить понад 600 тисяч гривень і буде розподілений між проєктами, що отримають найвищі оцінки за рішенням членів експертної ради. Хто може взяти участь? Аби долучитись до програми TalentA-2026-2027 жінка-фермерка має відповідати таким критеріям участі: постійно працює в, і/або є власницею/співвласницею сільськогосподарського виробництва (незалежно від форми власності), яке офіційно зареєстроване й здійснює діяльність в агросекторі не менше одного року; жінка або сільськогосподарське виробництво, на якому вона працює, є власницею або співвласницею, зареєстровані у населеному пункті України з чисельністю населення не більше 10 000 осіб; вчасно зареєструвалась для участі в програмі, заповнивши анкету-заявку; на момент заповнення анкети-заявки має 18 років; щодо неї не розглядаються справи про адміністративні правопорушення; не є підозрюваною та/або обвинуваченою у вчиненні кримінального правопорушення; не має судимості за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; не працевлаштована в групі компаній Corteva Agriscience або юридичних особах, що співпрацюють із Corteva Agriscience для надання послуг; не була учасницею програми TalentA 2020 – 2025 років; ознайомилась із Правилами Програми, прийняла їх умови та зобов'язалась їх виконувати. Участь у Програмі є безкоштовною,  її мета – дати знання та ідеї саме тим, хто прагне розвитку та вдосконалення. Як взяти участь? Для цього необхідно зареєструватись за посиланням: TalentA2026- 2027 Реєстрація триватиме до 30 вересня  2026 р. (включно).    Учасниць, які пройшли відбір, буде особисто повідомлено про результати через електронну адресу, зазначену в формі реєстрації. Гранти та програми підтримки https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/iks-derzhavnyi-ahrarnyi-reiestr-3-26 https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/iks-derzhavnyi-ahrarnyi-reiestr-3-26 Wed, 23 Sep 2026 13:32:00 +0300 Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/dsns-informuie-pravyla-bezpeky-pry-vyiavlenni-vybukhonebezpechnykh-predmetiv-26 https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/dsns-informuie-pravyla-bezpeky-pry-vyiavlenni-vybukhonebezpechnykh-predmetiv-26 Mon, 21 Sep 2026 14:05:52 +0300 Співробітники Державної служби України з надзвичайних ситуацій нагадують алгоритм дій при виявленні вибухонебезпечних і підозрілих предметів: у жодному разі не торкайтеся та не пересувайте підозрілий предмет руками; позначте палицями (одягом, камінням тощо) місце, де знаходиться підозрілий предмет; попередьте про знахідку інших осіб поруч. Відведіть їх та відійдіть самі на безпечну відстань (не менше 100 метрів); єдиним офіційним каналом повідомлень про виявлення підозрілих ВНП є дзвінок на екстрені номери “101” або “102”; не користуйтеся телефонами або іншими засобами радіозв`язку поблизу підозрілого предмету; не намагайтеся розібрати підозрілий предмет, витягти з нього вибухову речовину або детонатор; на небезпечну знахідку можна натрапити у неочікуваних місцях (поля, ліси, водойми, городи та руїни); активувати вибухонебезпечні предмети може навіть найменший зовнішній вплив (удар, струс, тертя, нагрівання). Співробітники Державної служби України з надзвичайних ситуацій нагадують алгоритм дій при виявленні вибухонебезпечних і підозрілих предметів: у жодному разі не торкайтеся та не пересувайте підозрілий предмет руками; позначте палицями (одягом, камінням тощо) місце, де знаходиться підозрілий предмет; попередьте про знахідку інших осіб поруч. Відведіть їх та відійдіть самі на безпечну відстань (не менше 100 метрів); єдиним офіційним каналом повідомлень про виявлення підозрілих ВНП є дзвінок на екстрені номери “101” або “102”; не користуйтеся телефонами або іншими засобами радіозв`язку поблизу підозрілого предмету; не намагайтеся розібрати підозрілий предмет, витягти з нього вибухову речовину або детонатор; на небезпечну знахідку можна натрапити у неочікуваних місцях (поля, ліси, водойми, городи та руїни); активувати вибухонебезпечні предмети може навіть найменший зовнішній вплив (удар, струс, тертя, нагрівання). Новини ДСНС https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/pamiatka-alhorytm-dii-pry-vyiavlenni-vybukhonebezpechnoho-predmeta-26 https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/pamiatka-alhorytm-dii-pry-vyiavlenni-vybukhonebezpechnoho-predmeta-26 Mon, 21 Sep 2026 14:04:10 +0300 У разі виявлення вибухонебезпечного предмета (ВНП) головне правило — не чіпати, не підходити, дзвонити 101 або 102. Зупиніться, попередьте оточуючих, відійдіть на безпечну відстань (мінімум 100 метрів), позначте місце підручними засобами (одяг, палиці) та очікуйте спеціалістів. Алгоритм дій (правило «3-Х»: Не чіпай! Відійди! Дзвони!): Зупиніться: Не робіть більше ні кроку, не торкайтеся предмета, не пересувайте його. Припиніть роботи: Зупиніть будь-які дії поруч (роботи в полі, будівництво). Зафіксуйте місце: Запам'ятайте орієнтири, за можливості зробіть фото з безпечної відстані. Попередьте інших: Відведіть людей на безпечну відстань (щонайменше 100 м), рухаючись назад своїми ж слідами. Зателефонуйте: Повідомте про знахідку за номерами 101 (ДСНС) або 102 (Поліція). Очікуйте: Залиштеся поруч, щоб вказати місце фахівцям, але перебувайте в укритті.  КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО: Торкатися, пересувати, відкривати або розбирати предмет. Заливати рідинами, засипати ґрунтом або чимось накривати. Намагатися розібрати або знешкодити. Користуватися мобільними телефонами або раціями поруч із предметом (вони можуть спровокувати вибух). Розпалювати багаття поблизу. У разі виявлення вибухонебезпечного предмета (ВНП) головне правило — не чіпати, не підходити, дзвонити 101 або 102. Зупиніться, попередьте оточуючих, відійдіть на безпечну відстань (мінімум 100 метрів), позначте місце підручними засобами (одяг, палиці) та очікуйте спеціалістів. Алгоритм дій (правило «3-Х»: Не чіпай! Відійди! Дзвони!): Зупиніться: Не робіть більше ні кроку, не торкайтеся предмета, не пересувайте його. Припиніть роботи: Зупиніть будь-які дії поруч (роботи в полі, будівництво). Зафіксуйте місце: Запам'ятайте орієнтири, за можливості зробіть фото з безпечної відстані. Попередьте інших: Відведіть людей на безпечну відстань (щонайменше 100 м), рухаючись назад своїми ж слідами. Зателефонуйте: Повідомте про знахідку за номерами 101 (ДСНС) або 102 (Поліція). Очікуйте: Залиштеся поруч, щоб вказати місце фахівцям, але перебувайте в укритті.  КАТЕГОРИЧНО ЗАБОРОНЕНО: Торкатися, пересувати, відкривати або розбирати предмет. Заливати рідинами, засипати ґрунтом або чимось накривати. Намагатися розібрати або знешкодити. Користуватися мобільними телефонами або раціями поруч із предметом (вони можуть спровокувати вибух). Розпалювати багаття поблизу. Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/ho-za-demokratychne-vyborche-pravo-zaklykaie-vybory-iak-poslidovni-ispyty https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/ho-za-demokratychne-vyborche-pravo-zaklykaie-vybory-iak-poslidovni-ispyty Mon, 21 Sep 2026 10:55:00 +0300 Народ ще не втратив надію на покращення влади і чекає на зміни, вважаючи, що вони прийдуть зверху. Разом з тим, кожен день приносить шокуючі новини про події, що відбуваються в верховній владі. Тому потрібні нові вибори, бо в альтернативі - крах України. Вибори мають бути. Легко чи ні їх організувати - не має значення. Традиційно передвиборча боротьба в Україні ведеться жорстко, часто призводячи до дестабілізації. Тому люди чекають виборів і одночасно бояться, бо рашисти обов’язково скористаються розбратом на свою користь. Потрібен альтернативний спосіб проведення виборів, який забезпечить безпеку виборців, нівелює розбрат, забезпечить доступність до виборчого процесу усім виборцям. Для нас вибори - то є народні іспити кандидатів у владу. Першим кроком визначаємо «а судді хто?». Про це ми говорили у минулому зверненні («Оновлення держави»): збір заяв на добровільне складання реєстрів виборців. Без добровільних екзаменаторів вибори стануть дешевою виставою. Зазначимо, що не кожен громадянин зобов'язаний бути політичним експертом. Але кожен громадянин має право сам вирішити, чи готовий він експертно оцінити якість кандидата до влади. Друга умова: забезпечення безпеки виборців. Задля безпеки вибори у громадах проводити не одночасно, а рознесено. Термін голосування - 3 дні. Послідовно, крок за кроком, обираємо місцеву, регіональну, законодавчу гілки влади. Голосування змішане: таємне бюлетенями, або електронне, в першу чергу для тих виборців, які знаходяться за межами громад. Змішане голосування забезпечить можливість усім виборцям взяти участь у виборах. Вибори місцевої влади у громадах - є першим іспитом тому, що саме там результат роботи влади найближчий до людини і його найпростіше перевірити. . Важливо, щоб виборці зосередились на тому, хто найкраще може виконати таку роботу. Вибори у громадах мають бути безпартійними, без тиску зверху і збоку, кандидати - виключно мешканці громади. Потрібний час : 1-1,5 місяці. Коли сформуються оновлені ОМС, наступає черга регіональних (обласних) виборів. Щоб оцінити регіональних кандидатів і проголосувати, виборцям потрібно в загальних рисах бути знайомими с задачами, які доведеться обранцям вирішувати, спираючись, звісно, на проблеми, які вже поклали на свої плечі ОМС. Справа регіональних депутатів - планування, економіка, фінанси, логістика і зовнішні зв’язки. Мешканці громад знайомляться з програмами і кандидатами, на протязі 3-х днів голосують. Обрані регіональні депутати формують плани розвитку регіонів, розподіляють повноваження. Загалом на це потрібно ще 1 -1,5 місяці. Повторюємо: Задля безпеки вибори до регіональної влади проводяться у громадах, не одночасно, а рознесено. Вибори народних депутатів стартують вже після того, як буде сформована остання обласна виконавча рада. Кандидати у народні депутати мають витримати іспити в громадах, в регіонах, показати свої можливості в просуванні тих питань, які їм доручають виборці. Народ ще не втратив надію на покращення влади і чекає на зміни, вважаючи, що вони прийдуть зверху. Разом з тим, кожен день приносить шокуючі новини про події, що відбуваються в верховній владі. Тому потрібні нові вибори, бо в альтернативі - крах України. Вибори мають бути. Легко чи ні їх організувати - не має значення. Традиційно передвиборча боротьба в Україні ведеться жорстко, часто призводячи до дестабілізації. Тому люди чекають виборів і одночасно бояться, бо рашисти обов’язково скористаються розбратом на свою користь. Потрібен альтернативний спосіб проведення виборів, який забезпечить безпеку виборців, нівелює розбрат, забезпечить доступність до виборчого процесу усім виборцям. Для нас вибори - то є народні іспити кандидатів у владу. Першим кроком визначаємо «а судді хто?». Про це ми говорили у минулому зверненні («Оновлення держави»): збір заяв на добровільне складання реєстрів виборців. Без добровільних екзаменаторів вибори стануть дешевою виставою. Зазначимо, що не кожен громадянин зобов'язаний бути політичним експертом. Але кожен громадянин має право сам вирішити, чи готовий він експертно оцінити якість кандидата до влади. Друга умова: забезпечення безпеки виборців. Задля безпеки вибори у громадах проводити не одночасно, а рознесено. Термін голосування - 3 дні. Послідовно, крок за кроком, обираємо місцеву, регіональну, законодавчу гілки влади. Голосування змішане: таємне бюлетенями, або електронне, в першу чергу для тих виборців, які знаходяться за межами громад. Змішане голосування забезпечить можливість усім виборцям взяти участь у виборах. Вибори місцевої влади у громадах - є першим іспитом тому, що саме там результат роботи влади найближчий до людини і його найпростіше перевірити. . Важливо, щоб виборці зосередились на тому, хто найкраще може виконати таку роботу. Вибори у громадах мають бути безпартійними, без тиску зверху і збоку, кандидати - виключно мешканці громади. Потрібний час : 1-1,5 місяці. Коли сформуються оновлені ОМС, наступає черга регіональних (обласних) виборів. Щоб оцінити регіональних кандидатів і проголосувати, виборцям потрібно в загальних рисах бути знайомими с задачами, які доведеться обранцям вирішувати, спираючись, звісно, на проблеми, які вже поклали на свої плечі ОМС. Справа регіональних депутатів - планування, економіка, фінанси, логістика і зовнішні зв’язки. Мешканці громад знайомляться з програмами і кандидатами, на протязі 3-х днів голосують. Обрані регіональні депутати формують плани розвитку регіонів, розподіляють повноваження. Загалом на це потрібно ще 1 -1,5 місяці. Повторюємо: Задля безпеки вибори до регіональної влади проводяться у громадах, не одночасно, а рознесено. Вибори народних депутатів стартують вже після того, як буде сформована остання обласна виконавча рада. Кандидати у народні депутати мають витримати іспити в громадах, в регіонах, показати свої можливості в просуванні тих питань, які їм доручають виборці. ГО "За демократичне виборче право" https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/sohodni-startuie-onovlena-hrantova-prohrama-vlasna-sprava-20 https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/sohodni-startuie-onovlena-hrantova-prohrama-vlasna-sprava-20 Thu, 10 Sep 2026 13:13:46 +0300 Відтепер ще більше гнучкості та можливостей на старт або масштабування бізнесу від Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України та Державна служба зайнятості. «Власна справа 2.0» дає підприємцям більше гнучкості: тепер строк реалізації проєкту можна обрати самостійно - 2, 3 або 5 років. Загальна фінансова підтримка складається з базової суми та додаткових надбавок. Для старту бізнесу: базова сума 100-300 тис грн, максимальна з урахуванням надбавок - 500 тис грн. для масштабування бізнесу - базова сума 0,5-1,5 млн грн, максимальна з урахуванням надбавок - 2,5 млн грн. Обов’язковою умовою є створення щонайменше 1 нового робочого місця. Як працюють надбавки до суми гранту? ➕ 5% - для молоді 18-25 років. ➕ 20% - ветеранам і ветеранкам, внутрішньо переміщеним громадянам з досвідом підприємницької діяльності понад 6 місяців до переміщення або для релокованих підприємств, платникам ПДВ, власникам патентів або за створення 2 робочих місць. ➕30% - бізнесу на прифронтових територіях або в м. Славутич на Київщині та на відновлення знищених чи пошкоджених активів. ➕50% - для підприємств пріоритетних галузей економіки (промисловість, енергетика, транспорт і логістика, АПК, ОПК, будівництво). ❕ Надбавки плюсуються. Як і за попередньою умовою грант є безповоротним. Єдина вимога - за обраний строк 2, 3 або 5 років сплатити до бюджету податків, зборів та ЄСВ на суму, не меншу за розмір отриманого гранту. Це продовження програми Власна справа /грант/, яку ми послідовно розвиваємо з червня 2022 року. Тому обирайте свій формат, розраховуйте бонуси та подавайтесь тут: 👉 http://my.diia.gov.ua/tasks/create/1031335/1031335001 Відсьогодні заявки приймаються через Sense Bank, за кілька днів така можливість з'явиться в Ощадбанк, а згодом - в ПриватБанк. Консультації та допомога з бізнес-планом в офісах Зроблено в Україні 👉 https://www.dcz.gov.ua/madeukraine/office Відтепер ще більше гнучкості та можливостей на старт або масштабування бізнесу від Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України та Державна служба зайнятості. «Власна справа 2.0» дає підприємцям більше гнучкості: тепер строк реалізації проєкту можна обрати самостійно - 2, 3 або 5 років. Загальна фінансова підтримка складається з базової суми та додаткових надбавок. Для старту бізнесу: базова сума 100-300 тис грн, максимальна з урахуванням надбавок - 500 тис грн. для масштабування бізнесу - базова сума 0,5-1,5 млн грн, максимальна з урахуванням надбавок - 2,5 млн грн. Обов’язковою умовою є створення щонайменше 1 нового робочого місця. Як працюють надбавки до суми гранту? ➕ 5% - для молоді 18-25 років. ➕ 20% - ветеранам і ветеранкам, внутрішньо переміщеним громадянам з досвідом підприємницької діяльності понад 6 місяців до переміщення або для релокованих підприємств, платникам ПДВ, власникам патентів або за створення 2 робочих місць. ➕30% - бізнесу на прифронтових територіях або в м. Славутич на Київщині та на відновлення знищених чи пошкоджених активів. ➕50% - для підприємств пріоритетних галузей економіки (промисловість, енергетика, транспорт і логістика, АПК, ОПК, будівництво). ❕ Надбавки плюсуються. Як і за попередньою умовою грант є безповоротним. Єдина вимога - за обраний строк 2, 3 або 5 років сплатити до бюджету податків, зборів та ЄСВ на суму, не меншу за розмір отриманого гранту. Це продовження програми Власна справа /грант/, яку ми послідовно розвиваємо з червня 2022 року. Тому обирайте свій формат, розраховуйте бонуси та подавайтесь тут: 👉 http://my.diia.gov.ua/tasks/create/1031335/1031335001 Відсьогодні заявки приймаються через Sense Bank, за кілька днів така можливість з'явиться в Ощадбанк, а згодом - в ПриватБанк. Консультації та допомога з бізнес-планом в офісах Зроблено в Україні 👉 https://www.dcz.gov.ua/madeukraine/office Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/bezpeka-pochynaietsia-z-vidpovidalnoho-povodzhennia-zi-zbroieiu https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/bezpeka-pochynaietsia-z-vidpovidalnoho-povodzhennia-zi-zbroieiu Tue, 08 Sep 2026 16:27:20 +0300 Шановні жителі Вишнівської селищної територіальної громади! Поліцейський офіцер громади нагадує, що вогнепальна зброя, боєприпаси та вибухонебезпечні предмети можуть становити серйозну загрозу для життя і здоров’я людей. У разі виявлення предмета, який може бути зброєю, боєприпасом або вибухонебезпечним пристроєм: • не торкайтеся його та не намагайтеся переміщувати, розбирати чи самостійно знешкоджувати; • відійдіть від небезпечного місця на безпечну відстань та попередьте людей, які можуть опинитися поруч; • не використовуйте засоби радіозв’язку або мобільний телефон безпосередньо біля підозрілого предмета; • повідомте про знахідку за номером 102 або 101 та дочекайтеся прибуття відповідних служб. Також нагадуємо: громадяни, у яких є незареєстрована зброя чи боєприпаси, мають можливість добровільно здати їх уповноваженим підрозділам відповідно до вимог законодавства України. Не наражайте себе та інших на небезпеку. У жодному разі не намагайтеся самостійно перевіряти або використовувати знайдену зброю чи боєприпаси. Ваша обережність та відповідальність можуть врятувати життя. Бережіть себе, своїх близьких та одне одного! Шановні жителі Вишнівської селищної територіальної громади! Поліцейський офіцер громади нагадує, що вогнепальна зброя, боєприпаси та вибухонебезпечні предмети можуть становити серйозну загрозу для життя і здоров’я людей. У разі виявлення предмета, який може бути зброєю, боєприпасом або вибухонебезпечним пристроєм: • не торкайтеся його та не намагайтеся переміщувати, розбирати чи самостійно знешкоджувати; • відійдіть від небезпечного місця на безпечну відстань та попередьте людей, які можуть опинитися поруч; • не використовуйте засоби радіозв’язку або мобільний телефон безпосередньо біля підозрілого предмета; • повідомте про знахідку за номером 102 або 101 та дочекайтеся прибуття відповідних служб. Також нагадуємо: громадяни, у яких є незареєстрована зброя чи боєприпаси, мають можливість добровільно здати їх уповноваженим підрозділам відповідно до вимог законодавства України. Не наражайте себе та інших на небезпеку. У жодному разі не намагайтеся самостійно перевіряти або використовувати знайдену зброю чи боєприпаси. Ваша обережність та відповідальність можуть врятувати життя. Бережіть себе, своїх близьких та одне одного! Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/bezpeka-na-dorozi-pochynaietsia-z-vidpovidalnosti-kozhnoho https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/bezpeka-na-dorozi-pochynaietsia-z-vidpovidalnosti-kozhnoho Tue, 08 Sep 2026 13:07:16 +0300 Щодня ми користуємося дорогами громади, тому уважність та дотримання Правил дорожнього руху мають бути невід’ємною частиною поведінки кожного учасника дорожнього руху. Поліцейський офіцер громади звертається до водіїв та пішоходів із проханням бути особливо уважними та відповідальними на дорогах Вишнівської селищної територіальної громади. 🚗 Водіям нагадуємо: • дотримуйтеся встановлених обмежень швидкості та враховуйте стан дороги й погодні умови; • будьте уважними під час проїзду перехресть та пішохідних переходів; • виконуйте вимоги дорожніх знаків і сигналів світлофора; • під час руху завжди користуйтеся ременями безпеки; • для перевезення дітей використовуйте відповідні дитячі утримуючі системи; • не сідайте за кермо після вживання алкоголю чи наркотичних речовин; • не керуйте автомобілем у стані сильної втоми, коли знижується концентрація та швидкість реакції. 🚶 Пішоходам варто пам’ятати: • переходьте дорогу лише у визначених місцях; • перед виходом на проїзну частину переконайтеся, що це безпечно; • не користуйтеся телефоном та не відволікайтеся під час переходу дороги; • у темну пору доби та за умов недостатньої видимості використовуйте світловідбивні елементи. ⚠️ Дотримання правил дорожнього руху – це не формальність, а простий спосіб зменшити ризик травмування та зберегти життя. Будьте уважними, не поспішайте та поважайте інших учасників дорожнього руху. Бережімо себе та одне одного на дорогах Вишнівської громади! #ВишнівськаГромада #БезпекаНаДорозі #БезпекаДорожньогоРуху #ПДР #ПоліцейськийОфіцерГромади Щодня ми користуємося дорогами громади, тому уважність та дотримання Правил дорожнього руху мають бути невід’ємною частиною поведінки кожного учасника дорожнього руху. Поліцейський офіцер громади звертається до водіїв та пішоходів із проханням бути особливо уважними та відповідальними на дорогах Вишнівської селищної територіальної громади. 🚗 Водіям нагадуємо: • дотримуйтеся встановлених обмежень швидкості та враховуйте стан дороги й погодні умови; • будьте уважними під час проїзду перехресть та пішохідних переходів; • виконуйте вимоги дорожніх знаків і сигналів світлофора; • під час руху завжди користуйтеся ременями безпеки; • для перевезення дітей використовуйте відповідні дитячі утримуючі системи; • не сідайте за кермо після вживання алкоголю чи наркотичних речовин; • не керуйте автомобілем у стані сильної втоми, коли знижується концентрація та швидкість реакції. 🚶 Пішоходам варто пам’ятати: • переходьте дорогу лише у визначених місцях; • перед виходом на проїзну частину переконайтеся, що це безпечно; • не користуйтеся телефоном та не відволікайтеся під час переходу дороги; • у темну пору доби та за умов недостатньої видимості використовуйте світловідбивні елементи. ⚠️ Дотримання правил дорожнього руху – це не формальність, а простий спосіб зменшити ризик травмування та зберегти життя. Будьте уважними, не поспішайте та поважайте інших учасників дорожнього руху. Бережімо себе та одне одного на дорогах Вишнівської громади! #ВишнівськаГромада #БезпекаНаДорозі #БезпекаДорожньогоРуху #ПДР #ПоліцейськийОфіцерГромади Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/bezoplatne-zubolikuvannia-dlia-veteraniv-i-veteranok-iak-skorystatysia-posluhoiu https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/bezoplatne-zubolikuvannia-dlia-veteraniv-i-veteranok-iak-skorystatysia-posluhoiu Mon, 07 Sep 2026 11:00:00 +0300 Для ветеранів, ветеранок та окремих категорій осіб, визначених Кабінетом Міністрів України, діє державний проєкт, що дає змогу безоплатно отримати планову стоматологічну допомогу, зокрема лікування зубів і підготовку ротової порожнини до протезування.  У межах послуги передбачені: первинний стоматологічний огляд та оцінка стану ротової порожнини; необхідні рентгенологічні дослідження, зокрема внутрішньоротова та позаротова рентгенографія, цифрова рентгенографія, ортопантомографія; лікування карієсу та його ускладнень; лікування травматичних і нетравматичних ушкоджень зубів та їхнього опорного апарата; відновлення анатомічної форми зубів, зокрема із застосуванням стоматологічного штифта; хірургічне та нехірургічне видалення зубів; видалення твердих зубних відкладень; шинування та стабілізація зубів; знеболення на всіх етапах стоматологічного лікування; підготовка ротової порожнини до подальшого зубопротезування за медичної потреби. Як скористатися послугою Зверніться до лікаря-стоматолога шляхом самозвернення або за направленням для огляду та визначення обсягу допомоги за медичними показаннями. Отримайте направлення від лікаря-стоматолога на необхідні послуги відповідно до визначеного обсягу лікування. Зверніться до медичного закладу, який має договір з НСЗУ за відповідним напрямом, та подайте заяву й необхідні документи. ! До документів належать паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків та документ, що підтверджує відповідний статус. Для першого звернення також подається заява про отримання послуг. Якщо для лікування потрібно кілька процедур або відвідувань, порядок отримання допомоги та необхідність направлення визначаються лікарем відповідно до медичних показань і конкретної ситуації пацієнта. У разі медичної потреби лікар може направити пацієнта або пацієнтку для отримання інших необхідних медичних послуг, зокрема зубопротезування. Де знайти медичний заклад Перелік місць, де можна отримати послуги, доступний на дашборді НСЗУ «Надавачі медичних послуг за напрямом "Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України"»: https://cutt.ly/6ygD1mXJ. Детальніше про медичні маршрути, права пацієнта та державні програми підтримки можна дізнатися у «Гіді для ветеранів: простими словами про медичні гарантії 2026»: https://cutt.ly/8ygDMblf.  Якщо у пацієнта вимагають оплату за послуги чи медичні вироби або відмовляють у їх наданні, варто звернутися до контакт-центру НСЗУ 16-77 або залишити скаргу через сайт. Детально про алгоритм подання скарги: https://cutt.ly/2tYrOY4z. Для ветеранів, ветеранок та окремих категорій осіб, визначених Кабінетом Міністрів України, діє державний проєкт, що дає змогу безоплатно отримати планову стоматологічну допомогу, зокрема лікування зубів і підготовку ротової порожнини до протезування.  У межах послуги передбачені: первинний стоматологічний огляд та оцінка стану ротової порожнини; необхідні рентгенологічні дослідження, зокрема внутрішньоротова та позаротова рентгенографія, цифрова рентгенографія, ортопантомографія; лікування карієсу та його ускладнень; лікування травматичних і нетравматичних ушкоджень зубів та їхнього опорного апарата; відновлення анатомічної форми зубів, зокрема із застосуванням стоматологічного штифта; хірургічне та нехірургічне видалення зубів; видалення твердих зубних відкладень; шинування та стабілізація зубів; знеболення на всіх етапах стоматологічного лікування; підготовка ротової порожнини до подальшого зубопротезування за медичної потреби. Як скористатися послугою Зверніться до лікаря-стоматолога шляхом самозвернення або за направленням для огляду та визначення обсягу допомоги за медичними показаннями. Отримайте направлення від лікаря-стоматолога на необхідні послуги відповідно до визначеного обсягу лікування. Зверніться до медичного закладу, який має договір з НСЗУ за відповідним напрямом, та подайте заяву й необхідні документи. ! До документів належать паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків та документ, що підтверджує відповідний статус. Для першого звернення також подається заява про отримання послуг. Якщо для лікування потрібно кілька процедур або відвідувань, порядок отримання допомоги та необхідність направлення визначаються лікарем відповідно до медичних показань і конкретної ситуації пацієнта. У разі медичної потреби лікар може направити пацієнта або пацієнтку для отримання інших необхідних медичних послуг, зокрема зубопротезування. Де знайти медичний заклад Перелік місць, де можна отримати послуги, доступний на дашборді НСЗУ «Надавачі медичних послуг за напрямом "Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України"»: https://cutt.ly/6ygD1mXJ. Детальніше про медичні маршрути, права пацієнта та державні програми підтримки можна дізнатися у «Гіді для ветеранів: простими словами про медичні гарантії 2026»: https://cutt.ly/8ygDMblf.  Якщо у пацієнта вимагають оплату за послуги чи медичні вироби або відмовляють у їх наданні, варто звернутися до контакт-центру НСЗУ 16-77 або залишити скаргу через сайт. Детально про алгоритм подання скарги: https://cutt.ly/2tYrOY4z. Оголошення https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/1-oshp-imeni-dmytra-kotsiubaila-rekrutynh https://vyshneve.otg.dp.gov.ua/novini-ta-podiyi/novini/1-oshp-imeni-dmytra-kotsiubaila-rekrutynh Fri, 04 Sep 2026 18:00:52 +0300 Ворог знищений ще до того, як побачив піхоту. Спершу — розвідка. Потім — ураження. І лише тоді — штурм. Змушуємо ворога грати за нашими правилами. Поки ворог шукає протидію — ми вже готуємо нове. Навіть найскладніше робимо з піснею в серці. Найскладніша робота — з піснею, яку знаєш з дитинства. «Ой, летіли дикі гуси» по тилах ворожих. 1 ОШП імені Дмитра Коцюбайла знесилює ворога ще до контакту. Знаємо все про ворога, проти якого воюємо. Результат на землі — це наслідок роботи в небі та розвідці. Все, що не змінюється — гине. Асиметричні дії замість лобових ризиків. Поєднуємо щиру українську душу з middle strike.. «Ой, летіли...» — і залишили ворога без логістики. Здобуваємо перевагу над ворогом ще до контакту. Здобуваємо перевагу над ворогом з піснею з дитинства. 1 ОШП імені Дмитра Коцюбайла. Нові підходи. Нові рішення. Нові результати. WhatsApp / Signal — 0 (67) 549 73 49 • davinci.army   Ворог знищений ще до того, як побачив піхоту. Спершу — розвідка. Потім — ураження. І лише тоді — штурм. Змушуємо ворога грати за нашими правилами. Поки ворог шукає протидію — ми вже готуємо нове. Навіть найскладніше робимо з піснею в серці. Найскладніша робота — з піснею, яку знаєш з дитинства. «Ой, летіли дикі гуси» по тилах ворожих. 1 ОШП імені Дмитра Коцюбайла знесилює ворога ще до контакту. Знаємо все про ворога, проти якого воюємо. Результат на землі — це наслідок роботи в небі та розвідці. Все, що не змінюється — гине. Асиметричні дії замість лобових ризиків. Поєднуємо щиру українську душу з middle strike.. «Ой, летіли...» — і залишили ворога без логістики. Здобуваємо перевагу над ворогом ще до контакту. Здобуваємо перевагу над ворогом з піснею з дитинства. 1 ОШП імені Дмитра Коцюбайла. Нові підходи. Нові рішення. Нові результати. WhatsApp / Signal — 0 (67) 549 73 49 • davinci.army   Оголошення